Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

17

    Розділ 9                                                      

   Вибігши з будинку я не знала, що мені робити далі. Хотілося кричати від безсилля й вмерти від сорому. Навіть крізь сльози, перед моїми очима стояв осудливий погляд моєї бабусі. Найкраща подруга теж не підтримала мене. А мама Алекса, навіть уявляти не хочу, що вона про мене тепер думає. Мій дурнуватий задум обернувся проти мене.

 З самого початку я думала, що Алекс прийшов у моє життя, щоб зруйнувати його, але у кожної ситуації є дві сторони. Я ніколи не намагалася зрозуміти, що коли він дізнався про Лізу, його життя теж змінилося. Може він хотів створити сім'ю з Рітою? Те, що між ними не лише дружба, видно з далеку. Їхні посмішки та погляди дуже красномовні. 

Чому мене це хвилює? Алекс може завести собі хоч цілий гарем таких Ріт, мені яке діло. Залишатися у цьому домі, поки не розійдуться гості не має сенсу, тому  я попленталася до свого автомобіля. У мене є давнє  улюблене місце. Всього двадцять хвилин їзди і я буду у гармонії з собою.  Там я приведу свої емоції до ладу, може вдасться навіть заспокоїтися та знайти розв'язання своїх проблем. 

    Наче шпигунка я непомітно пробралася назад у дім, щоб взяти ключі та документи. Схоже про мене всі забули спокійно попиваючи чайок із тортиком. Ліза сиділа у бабусі Ніни на колінах і щось захопливо розповідала. Алекс стояв поруч з Рітою, а вона в цей момент поправляла йому комір сорочки. Усі були на своїх місцях окрім мене. У цьому домі я зайва. Вирішивши, що досить бентежити людей своїм виглядом завела двигун  й що духу рвонула з цього тераріуму. Упевнена вони навіть не помітять моєї відсутності. Вистава закінчилася.

    На дворі накрапав дощ. Мене душили сльози. Груди стискав пекучий біль. Злорадна посмішка Ріти стояла перед очима. Мені здавалося, що ця жінка чекає на моє благословення, щоб затягнути Алекса у ліжко.  Що ж даю вам таку можливість. Насолоджуйтеся!  

    Раптом я почула пронизливий сигнал чиєгось  автомобіля. Рев гальм дзвенів  у вухах. Удар переносив мене у іншу реальність залишаючи мій біль у цьому світі. 

 

                                 

   Міряючи широкими кроками лікарняний коридор я місця собі не знаходив. А сидячі на кріслі мама і Ніна Павлівна стривожено витирали сльози. Добре, що хоч Ліна залишилася з Лізою й нам не довелося тягнути дитину серед ночі до лікарні. Пройшло вже дві години з того часу, як лікарі забрали Настю у реанімаційне відділення травматології. Медсестри бігали туди сюди нічого не пояснюючи, а я завмирав від страху, не знаючи у якому стані моя дружина.

    Як могло статися так, що завжди й у всьому обережна Настя не справилася з кермуванням автомобіля? Невже у цьому моя вина? Невже через мене вона поїхала з дому? От ідіот якщо з нею щось серйозне, ніколи не пробачу собі того, що так безжально тиснув на неї.

    Очікування було дуже болючим, але я дякував Богові за те, що Настя залишилася жива. Зробивши ковток кави з паперового стаканчика, глянув на маму.  Гіркота цього напою лише підсилювала мою провину.

---- Якби я знав, що вона задумала ...

---- Сину, не вини себе. Настя сама наробила купу дурниць. Сподіваюся все закінчиться безнапасно. Зараз уже нічого не зміниш. 

   Приблизно ще через пів години до нас нарешті вийшов лікар.  

---- Хто з вас  близькі родичі потерпілої?

---- Я, ... я чоловік Насті. Скажіть нарешті, що з нею?

---- Зараз вже з упевненістю можу сказати, що вона у стабільному стані. Їй вдалося уникнути важких травм, але  загрози життю не має. У неї струс мозку і забиття грудної клітки. Очевидно, що під час зіткнення ваша дружина сильно вдарилася головою, але один раз вона уже приходила до тями, а це хороший показник.

Від його слів у мене ніби гора з пліч упала. 

---- Це означає, що з моєю дружиною все буде добре?

---- У фізичному плані так, ---- запевнив мене лікар. ---- Звичайно на її тілі багато синців та подряпин, але за тиждень усе зникне.  У неї розсічена ліва брова, ми наклали кілька швів. Коли все минеться їй потрібно буде звернутися до пластичного хірурга. Він легко усуне цей недолік. Та це все дурниці зараз мене найбільше хвилює емоційний та психічний стан моєї пацієнтки. Ми провели всі необхідні аналізи, МРТ головного мозку, рентген і маю вам сказати, що у вашої дружини може бути тимчасова втрата пам'яті. Деякі фрагменти вона пам'ятатиме, але в основному її пам'ять заблокована.

---- У неї, що амнезія? ---- стривожено  запитав лікаря. 

---- Правильно кажучи ретроградна амнезія, ---- виправив мене лікар. Ця хвороба досить часте явище серед людей, які перенесли черепно  мозкову травму.

---- І, як довго це триватиме? 

---- Думаю за кілька тижнів пам'ять повністю відновиться. Ця хвороба дуже непередбачувана, тому нічого з точністю сказати вам поки не можу. Запасіться терпінням. 

---- Скільки часу вона пробуде у лікарні?

 ---- Два дні ми за нею поспостерігаємо і якщо все буде в порядку випишемо додому, але за умови, що з нею завжди хтось буде поруч.  Вона має впевнено себе почувати у поки що незвичному для неї середовищі.

---- Мені можна її побачити?

---- Так звичайно, але коли вона прийде до тями й не впізнає вас, не тисніть на неї, не змушуйте щось пригадувати. Дайте їй можливість пригадувати все поступово.

---- Обіцяю, я робитиму все, як ви скажете.

---- Добре!  Я попрошу медсестру поставити у палаті вашої дружини розкладне крісло, на той випадок якщо ви захочете залишитися з нею на ніч. 

---- Дякую вам, лікарю. Це так люб'язно з вашого боку.

Потиснувши руку лікареві я нарешті видихнув з полегшенням.  Підійшовши до мами та Ніни Павлівни  сказав їм, що залишаюся з Настею на ніч, а мій водій відвезе їх обох додому. Пообіцявши тримати їх в курсі, попрощавшись  пішов за медсестрою до Настиної палати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍