Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"

щось зробили. Вони бачать загрозу для себе в самому існуванні такої незалежної сили, як ЮКОС. І під “ними” я маю на увазі тих (політиків), які все ще застрягли в старому способі мислення. Я не хочу називати імена, але я твердо переконаний, що вся ця справа є результатом боротьби за владу, яка відбувається між різними угрупуваннями в оточенні Володимира Путіна.

Процес проти мене став політичним випробуванням сили між двома ідеологіями; мене підтримали решта лібералів у Кремлі, включаючи Касьянова, Волошина і головного економічного радника Андрія Ілларіонова, які вірили в цінності вільної ринкової економіки. Вони зробили ставку на те, що викриють безглуздість сфабрикованих звинувачень проти мене і проти ЮКОСа, але силовики їх перехитрили. Політично вмотивований обвинувальний вирок у моєму судовому процесі і тюремне ув’язнення, яке, як я пізніше дізнався, було ухвалене особисто Володимиром Путіним{8} , означали розгром кремлівських лібералів: вони або пішли у відставку, або були звільнені, і з їхнім відходом зникло те, що могло виявитися останнім шансом на ліберальне майбутнє для Росії. Відтепер стратегічні галузі контролюватимуться наближеними Путіна; вони використовуватимуться для їхнього особистого збагачення, для того, щоб кинути виклик Заходу, а не для зміцнення співпраці з ним, і, звичайно, не на благо російського народу. Місія Путіна “зробити Росію великою” призведе до нового загострення міжнародних відносин; риторика Москви стане ще більш різкою, а сусіди Росії будуть змушені платити викуп, перекриваючи - або погрожуючи перекрити - постачання нафти і газу. Кремль став би жорсткішим у своєму ставленні до внутрішньої опозиції; видовище мого показового процесу відлякувало б незалежних діячів від виходу на політичну арену; а пересічні громадяни, які намагалися протестувати або організовувати опозицію, опинилися б не на тому кінці міліцейських кийків.

Події жовтня 2003 року підтвердили тріумф “силовиків”. Підбадьорений Сєчіним та Віктором Івановим, Путін почав відновлювати згубну модель державного контролю, яка затьмарила минуле Росії, підпорядковуючи позиції бізнесу, підриваючи демократичні свободи та індивідуальні права. Буде знищено не лише ЮКОС, але й його благодійний фонд “Відкрита Росія”, а також багато інших благодійних та неурядових організацій, які викликали підозру Кремля. Громадянське суспільство буде зведене до мінімуму; преса, а з часом і соціальні мережі, будуть взяті під державний контроль; повноцінний парламент і губернаторські вибори будуть скасовані. Наприкінці правління Єльцина бізнес не залежав безпосередньо від Кремля; після Єльцина це стало необхідною умовою для нормального функціонування будь-якої компанії.

ЮКОС був обраний як інструмент, за допомогою якого силовики спроектували всі ці зміни. Його обрали тому, що здобич була величезною, і тому, що він уособлював усе, що ненавиділи силовики. Це була відкрита, прозора компанія, яка працювала за західними стандартами чесності; вона не мала прихованих глибин корупції і прагнула до інтеграції в західну економічну систему. Як і ЮКОС, я теж дотримувався західних цінностей. Я засновував благодійні організації; я сприяв розвитку освіти та збереженню інтелектуального потенціалу Росії, включаючи модернізацію та комп’ютеризацію країни; я пропонував зміцнити відносини з Китаєм, побудувавши нафтопровід із сибірських нафтових родовищ ЮКОСа; я співпрацював з американськими компаніями для розширення російського бізнесу на Заході. Путіну все це не подобалося. Його модель полягала в тому, щоб тримати бізнес, людей, які ним керують, і всю країну на короткому повідку.

Спецназівці ФСБ, які заарештували мене в Новосибірську, чиновники, які висунули мені звинувачення в прокуратурі, і тюремники, які утримували мене в московській в’язниці “Матросская тишина”, були незмінно ввічливими, часом пригнічені пантомімою, яку вони були змушені розігрувати. Молодший прокурор, який зачитував мені обвинувальний акт, здавалося, був збентежений безглуздістю звинувачень - крадіжка, шахрайство, ухилення від сплати податків, як особисто, так і компанією, яку я очолював, - що призвело до збитків, завданих російській державі в розмірі 1 мільярда доларів.

Це був перший крок на шляху до судового процесу, в якому звинувачення ставали все більш абсурдними. Ще до кінця жовтня Міністерство енергетики оголосило, що розслідує дійсність усіх ліцензій на видобуток нафти ЮКОСа, а прокуратура заморозила 44 відсотки акцій компанії. Це був перший випадок конфіскації приватних активів пострадянською державою, і він став передвісником нової тривожної ери в російській політиці. Потік протестів з боку про-бізнесменів у Росії та за кордоном попередив, що Кремль повертає час назад, до старих часів радянських репресій. Сенат США прийняв одноголосну резолюцію з вимогою до Росії гарантувати повне дотримання законних прав ув’язнених директорів ЮКОСа. Американський посол у Москві Сенді Вершбоу попередив, що арешти “негативно вплинуть на іноземні інвестиції в Росію, - і, як по команді, фондовий ринок втратив десяту частину своєї вартості за один день.