Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

медіа. Наш матеріал прозвучав у публікаціях по всьому світу. Тепер журналісти пильно стежили за нашою роботою, бо усвідомили, що Bellingcat на крок попереду. Крім того, наші висновки завжди можна перевірити самостійно: першоджерела всіх даних доступні. Якщо з таким набором доказів ви заперечуєте провину донбаських сепаратистів і російських військових, то просто обманюєте себе.

Однак іще бракувало важливої частини пазлу — пускового майданчика. Через кілька годин після катастрофи MH17 у твітері з’явився не надто багатонадійний знімок: голий краєвид, кілька будинків і дерев на передньому плані, за ними сухі поля. Більшість кадру займало блакитне небо з невиразним білим вертикальним слідом, який, вочевидь, був не хмаринкою. Анонімний фотограф, який твітнув знімок, стверджував, що це слід від ракети. Якщо це правда, ми могли б встановити геолокацію і визначити місце запуску.

Провідним розслідувачем із цього питання став наш новий волонтер, голландський айтішник Даніель Ромейн. Як і багатьох наших перших колег, до діяльності його спонукала катастрофа МН17, і не так сама трагедія, як безжальна й безчесна поведінка російських чиновників опісля. Стосовно фото з «димовим слідом» у мережі було багато питань і сумнівів: приміром, чому час публікації твіту — за кілька годин до падіння літака? Однак це можна пояснити базовими налаштуваннями, де встановлено часовий пояс штаб-квартири Twitter у Сан-Франциско. Тим часом у нас з’явилася геолокаційна зачіпка. Автор проукраїнського блогу Ukraine@War, чиї попередні твердження виявилися достовірними, повідомив, що знімок зроблений північніше Тореза. Він переконав місцевого жителя зробити серію фото з імовірної точки зйомки оригінального кадру, зафіксувавши всі орієнтири, як-от високий стовп поміж будинків на передньому плані. Ми знайшли на Panoramio фото 2009 року і зіставили орієнтири із супутниковими гугл-знімками 2010-го. Один із кадрів на Ukraine@War дублював кадр Panoramio, що додатково підтверджувало збіг. Димовий слід з фото мав місце на сході Тореза, у напрямку Сніжного 182.

На Panoramio, де користувачі розміщують знімки з геотегами, ми перевірили точку зйомки димового сліду. Схоже, інші фото цього місця було зроблено з того самого балкона. Фотограф лишив посилання, за якими ми з ним зв’язалися. Він надіслав нам вихідні знімки димового сліду: метадані підтверджували, що їх не обробляли. Голландська інформагенція RTL Nieuws теж поспілкувалася з ним і отримала карту пам’яті, на яку було знято ці та інші фото, зроблені з тієї ж точки одразу після падіння літака. З допомогою дослідників і Делфтського технічного університету інформагенція підтвердила, що фотографії справжні.

Однак це була лише половина історії, та й то — менш значуща половина. Ми знали, де й звідки зроблено фото і що вони автентичні, але не могли напевно сказати, що саме на них зафіксовано. Онлайн-скептики заявляли, що це не дим від ракети, а інверсійний слід літака. Утім, хвилясті клуби на знімку розвіювалися врізнобіч, тоді як інверсійний слід літака прямий, навіть коли розпорошений вітром.

Ми знайшли кілька ютуб-відео з пострілами інших «Буків» і помітили, що на найнижчому рівні запущена ракета лишає сірий дим. Ми збільшили оригінальне фото з твітеру — так, зліва від основного білого стовпа диму був невеликий сірий димовий слід. Якщо збільшити контраст і деталізацію знімка, стає видно, що ці два сліди пов’язані. Але чому сірий дим розвіювався горизонтально? На першому відео в розслідуванні МН17, де «Бук» своїм ходом виїжджає зі Сніжного, на горизонті видно дим від артилерійських залпів, адже тривали бої між проросійськими бойовиками та українською армією. Дим відхиляється вбік: вітер був східний, що ми перевірили на українському погодному сайті. Під час запуску ракети вітер у районі Сніжного справді дув у тому напрямку, що й на фото з димовим слідом 183.

Даніель вивчив супутникові знімки ймовірного району запуску і помітив колії на пшеничному полі, а також щось схоже на випалену землю південніше Сніжного. Щоб вистрілити з установки «Бук», спочатку її потрібно зняти з вантажівки. Це пояснює, чому на відео «Бук» виїжджає зі Сніжного своїм ходом і прямує до зони бойових дій — вочевидь, щоб забезпечити протиповітряну підтримку. Невдовзі після катастрофи Роланд Оліфент із Daily Telegraph побував поблизу Сніжного, де знайшов і сфотографував поле з випаленою землею. Згідно з координатами, це поле було трохи південніше місця, де 20 липня 2014 року супутник зафіксував сліди. На фото з димом видно саме це поле. Наступна зачіпка з’явилася в аудіоформаті — у записі розмови місцевих жителів у день атаки, які говорили російською в додатку Zello, популярному в тих районах. Імовірно, запис потрапив в ютуб через цивільних проукраїнських шпигунів, які відшукували інформацію про дії бойовиків і викладали її в соціальних медіа.

— Підтверджую, рібятки, літак упав, — каже хтось.

— Ну, мабуть, то наші хлопчики підстрелили його з рогатки. Молодці, — відповідає інший голос.

— Льотчика не піймали, в дупу не надрали його?

— Наші — молодці.

Вочевидь, вони свято вірили, що збито український військовий літак або, можливо, транспортний Ан-26. Коли хтось озвучив, що літак міг бути пасажирським, інший голос відкинув таку версію. А коли заговорили про запуск ракети, було названо той самий район, що допомогло встановити місце запуску 184.

Остаточне підтвердження надійшло з черговими скупими даними від Сполучених Штатів 22 липня 2014 року: чорно-біла супутникова карта демонструвала ймовірний шлях ракети з «Бука». Здавалося, з такого нечіткого зображення користі мало, однак на ньому були великі географічні орієнтири, які ми могли порівняти з якісними знімками Google Earth. Тож ми визначили, яке місце американська розвідка вважає точкою запуску. Дуже близько до того самого поля.

Жоден із чотирьох ключів — фото з димним слідом, випалена земля в полі, аудіозаписи й американський супутниковий знімок — нічого не доводив сам по собі. Але якщо ціла група доказів указує на одну відповідь, гіпотеза стає дедалі вірогіднішою 185.

Кремль і його інтернет-симпатики далі нехтували фактами, часто посилаючись на заяви Міноборони Росії, озвучені на брифінгу через чотири дні після трагедії. Але генеральські твердження не витримували критики й розсипалися. У травні 2015 року ми опублікували 45-сторінковий звіт, де розвінчали їхні супутникові знімки, які нібито показували два українські «Буки» на південь від села Зарощенське, в радіусі ракетного ураження літака. Зображення датувалися буцімто 14 липня та 17 липня 2014 року, тобто днем катастрофи і за три дні до того. Ми перевірили: насправді