Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

та прокуратури Нідерландів, Австралії, Бельгії, Малайзії, України. Тимчасом як Нідерландський комітет із безпеки мав лише з’ясувати, що трапилося з літаком, у Спільної слідчої групи завдання було масштабніше: встановити відповідальних.

У головному поліційному відділку Лестера мене привели в окремий кабінет, де чекали двоє слідчих із Нідерландів та один із Австралії. Кілька британських офіцерів стежили за тим, щоб усе відбувалося за протоколом. «Еліоте, чи можете для початку розказати, що саме ви з’ясували? — попросив головний голландський офіцер. — І, коли ваша ласка, як саме ви це зробили. Це дуже важливо». Що більше я говорив і спостерігав за їхньою реакцією, то дужчало запаморочливе відчуття: ми — єдині, хто це зробив. І слідчі усвідомили, що до відкритих джерел слід ставитися серйозно.

Bellingcat теж мав би сприймати це все серйозніше. Раніше я ділився своїми сирійськими знахідками з відкритих джерел із Human Rights Watch або Amnesty International. І щонайбільше міг сподіватися, що система міжнародного кримінального судочинства якось помітить мої матеріали. Тепер ми працювали напряму з вищими чинами поліційного слідства. Це був наш перший безпосередній внесок у кримінальне розслідування.

Дорогою додому я по свіжих слідах накидав лист-пропозицію до Іґґі, Ві-Пі, Аріка і Тіммі, які стали моїми ключовими колегами, самовіддано долучившись до цього розслідування, знакового для Bellingcat. Я придумав організувати робочий простір у додатку Slack, де ми змогли б працювати разом віддалено: завантажувати фото, відео, карти в закритому чаті. Наче сидимо за одним великим столом, хоча я живу в Англії, Іґґі — у Нідерландах, Ві-Пі — у Фінляндії, Арік — в Америці, а Тіммі — у Німеччині. Знову ж таки, замість платні я міг запропонувати тільки понаднормову роботу. «Якщо вам цікаво до такого долучитися, дайте знати», — писав я.

Усі вони відповіли миттєво: «так».

 

«Відбитки» знаряддя вбивства

Хтось із гострозорих твітерян помітив, що два зображення — фото з Paris Match і відшукані Іґґі цінні кадри зі Старого Оскола — мають іще дещо спільне. Щось таке непримітне, що його зауважили дивом: бічний обтічник, горизонтальний бризковик над гусеницями машини. Коли «Бук» сходить із заводського конвеєра, обтічники з обох боків однакові. Але з часом товста гума, контактуючи з перешкодами, набуває унікального малюнка вм’ятин, подряпин і сколів. На більшості зображень «Бук» було знято збоку. Тіммі подумав: якщо зафіксувати кадр і збільшити картинку з обтічником «Бука», можна виявити цей унікальний візерунок. Ми зібрали всі можливі кадри, де видно обтічники різних «Буків», і відправили їх Тіммі. Поступово він створив базу «відбитків пальців» — обтічників, унікальних для кожної установки. Тепер ми могли порівняти будь-яке зображення «Бука» з матеріалами цієї бази і з’ясувати, чи малюнок обтічника збігається з обтічником підозрюваного ЗРК, що вирізнявся суттєвими пошкодженнями. Знову й знову ми зіставляли «відбитки» з картинок із підозрюваним «Буком». Знову й знову вони збігалися.

Поки ми збирали докази, «сторона захисту» теж не гаяла часу, безупинно сіючи дезінформацію з кремлівських джерел. Державний телеканал «Россія-1», який дивиться вся країна, транслював спеціальний звіт у справі МН17. Ведучим був Аркадій Мамонтов, який раніше заявляв, що вибух метеорита — це божественне застереження проти гей-активізму в Росії 178. Тепер він намагався обґрунтувати твердження, що малайзійський боїнг збили ВПС України. У програмі показали польові випробування: військовий літак стріляв по іншому припаркованому літаку. Рідкісний шанс побачити свіжі артилерійські пошкодження на фюзеляжі, з вхідними отворами однакової форми й розміру. В ефірі заявили, що це відповідає пошкодженням на фюзеляжі MH17. Насправді все було навпаки. Ві-Пі та інші детективи з численними фотодоказами довели, що вхідні отвори на уламках МН17 були різної форми, і багато з них — значно менші, ніж від прямого влучання снаряда. Їхні розміри й форма свідчили про вибух ракети, начиненої металевими елементами. Замість довести свою версію, вони її остаточно розвінчали 179.

У листопаді російське державне телебачення знову спробувало спотворити правду, цього разу ще абсурдніше. В ефірі показали іноземні супутникові знімки останніх моментів польоту MH17 — із винищувачем, який обстрілює лайнер. Уперше цей знімок з’явився на російськомовному форумі в середині жовтня 2014 року — імовірно, з WikiLeaks. Проте це була груба фальсифікація, скомпонована зі знімка Google Earth 2012 року та ще одного зображення, узятого з яндекс-карт. Зверху невміло наліпили картинку пасажирського літака. Навіть логотип Малайзійських авіаліній був не в тому місці 180.

Їхня брехня розсипалася, а ми тим часом накопичували докази. На початку листопада 2014 року ми оприлюднили перший великий звіт агенції Bellingcat: 35-сторінкове досьє під назвою «MH17: походження сепаратистського “Бука”» підсумовувало гори опрацьованих матеріалів із відкритих джерел 181. Цей звіт спільно писала новостворена Слідча група Bellingcat: я, Арік, Іґґі, Ві-Пі, Тіммі, а тепер і Ендрю Гаґґард. У цій справі стало так багато складових, що ми вирішили подати звіт в окремому pdf, а не як чергову статтю, і розмістити на сайті короткий опис із посиланням на повний документ.

Отже, що ми з’ясували. Наприкінці червня 2014 року російська військова колона вирушила з бази 53-ї зенітно-ракетної бригади в Курську в бік українського кордону. Офіційно такі маневри пояснювали «навчаннями», які почалися 22 червня і закінчилися через вісім днів після катастрофи МН17. Ми встановили, що в цій колоні був зенітно-ракетний комплекс «Бук» з номером «3’2» на лівому боці. Колона рухалася на південь до 25 червня, коли її помітили в Міллєрово, десь за 30 кілометрів від східного кордону з Україною. Після цього «Бук» із позначкою «3’2» зник із поля зору приблизно на три тижні. Його сховали на російській базі? Не можемо стверджувати. Але, як ми припустили, російські військові передали цю установку сепаратистам у південно-східній Україні, а ті в день атаки, 17 липня 2014 року, перевезли її на вантажівці з платформою із Донецька, що слугував опорним пунктом бойовиків, до Сніжного. Саме це переміщення ми відтворили на карті завдяки відео й фото із соціальних медіа. У Сніжному «Бук» зняли з вантажівки. Потім він своїм ходом виїхав із міста приблизно за три години до збиття МН17. І нарешті, підозрюваний «Бук» було зафіксовано на тій самій вантажівці вже без однієї ракети. Його везли через контрольований сепаратистами Луганськ назад у бік Росії.

Я поширив звіт у твітері, що, як я вже знав, було найкоротшим шляхом до новинних