Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

Євген Оскарович був радий успіхам сина. Сам же він ще на Уралі почав переорієнтовувати роботу колективу на вирішення завдань по відновленню зруйнованого війною народного господарства. У 1946—1953 роках Євген Патон досліджує проблеми зварного мостобудування, очолює роботи по проектуванню і виготовленню перших суцільнозварних мостів, в яких широко застосовувалося автоматичне зварювання. Він очолив також дослідницькі, проектні, заводські і монтажні роботи, пов’язані із спорудою найбільшого в світі суцільнозварного шосейного моста через Дніпро в Києві.

За життя Євген Оскаровича цей міст і в проектній документації, і в інститутському побуті називався просто Київський міський. Він з’єднав не тільки два береги великої річки, але і два поняття, які до Патона вважалися несумісними, – мостобудування і зварювання.

Це була дійсно унікальна споруда, але тільки через 40 років після смерті Євгена Оскаровича, в 1995 році, цей міст отримає визнання Американської асоціації зварювання (AWS) як видатна зварна конструкція, і інституту імені Патона буде вручений пам’ятний знак AWS.

Євген Оскарович дуже хотів завершити почате, побачити результат своїх багаторічних праць. Але час минає – жити і працювати ученому залишалося тільки два роки.

У червні 1953 року всі прольотні будови були змонтовані і всі зварювальні роботи на мосту були успішно завершені. Це була перемога. Перемога всього многотрудного життя Євгена Оскаровича Патона.

Коли почнуть випробовувати міст – по ньому пустять бронетанкову колону. Для цього виберуть ті самі знамениті «тридцятьчетвірки», які були зварені на Уралі, – його ж, патонівським, швом.

Пізніше, коли Євгена Оскаровича не стане, мосту присвоять його ім’я.

Євген Оскарович Патон помер 12 серпня 1953 року на 84-му році життя. Він похований на Байковому кладовищі Києва. В останню дорогу його проводжали тисячі людей.

* * *

Син продовжив справу батька. У 1950 році Борис Євгенович Патон був призначений на посаду заступника директора Інституту по науковій роботі, а з 1953 року, після кончини Євгена Оскаровича, він став директором Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Академії наук УРСР.

У 1958 році Борис Євгенович був обраний дійсним членом Академії наук Української РСР. А в 1962-му він став дійсним членом Академії наук СРСР за фахом «Металургія і технологія металів». У цьому ж році вчені Академії наук УРСР обрали його президентом Академії наук УРСР (нині Національна академія наук України).

Глибоке розуміння ролі науки в суспільстві, її цілей і завдань, високий міжнародний авторитет ученого, відданість науці, невичерпна енергія і високі моральні якості, суспільно-політична діяльність, досвід керівництва великим науковим колективом стали вирішальними аргументами при обранні Бориса Євгеновича на пост президента Академії наук України.

У 1963 році Б. Є. Патон був вибраний членом Президії АН СРСР. Робота на цій посаді дала можливість ознайомитися з роботою інститутів АН СРСР, вивчити досвід роботи Президії академії й її відділень. Між Борисом Євгеновичем і президентом АН СРСР академіком Мстиславом Всеволодовичем Келдишем встановилися довірчі ділові взаємини, творчі зв’язки, що переросли в дружбу і взаємну пошану.

У 1960-х роках Б. Є. Патон був єдиним президентом з усіх республіканських академій, що зумів протистояти безвідповідальному рішенню першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова про передачу більшості науково-дослідних інститутів всіх академій промисловості. Саме тоді знаменитий академік П. Л. Капіца, висловлюючи думку провідних академіків країни, сказав Хрущову: «Не робіть цього! Це все одно, що свиню стригти – виску багато, користі мало!» Але незважаючи на бунт академіків, Хрущов наполіг на своєму рішенні і вивів з системи АН близько 100 інститутів. І лише Б. Є. Патон устояв – умовив секретаря ЦК КП(б) України П. Шелеста перейменувати технічні інститути, з тим щоб підкреслити фундаментальний, а не прикладний характер академічних досліджень, внаслідок чого з АН України були передані в підпорядкування міністерств всього три інститути.

* * *

У 1979 році Академія наук України виступила проти будівництва другої черги Чорнобильської АЕС, тобто 3-го і 4-го блоків. Академік Борис Патон звернувся до Володимира Щербицького з попередженням про можливі катастрофічні наслідки концентрації в районі Прип’яті і Дніпра, в басейні яких проживають десятки мільйонів людей, нових атомних станцій і розвитку тих, що вже діють.

День 26 квітня 1986 року назавжди залишиться трагічною датою в історії всього світу: аварія на Чорнобильській АЕС стала першим грізним попередженням людству про ту небезпеку, яку таїть «мирний атом», що вийшов з-під контролю людини.

Вже 3 травня 1986 року за ініціативою Бориса Євгеновича Патона була створена оперативна комісія президії з боротьби з наслідками аварії. Робочий день президента Української академії все літо 1986 року починався рано-вранці і закінчувався пізно вночі.

За літо Борис Євгенович тричі виїжджав до Чорнобиля, щоб самому розібратися в обстановці і погоджувати дії академії з урядовою комісією. У чорнобильській зоні активно трудилися більше півтисячі співробітників академії, і десятки тисяч працювали в 30 інститутах АН над вирішенням проблем, поставлених перед наукою аварією на ЧАЕС. І лише на початку осені, коли найважче було позаду, Борис Євгенійович Патон дозволив собі відпочити.

У цьому ж, 1986 році, була створена загальносоюзна система Міжгалузевих і галузевих науково-технічних комплексів (МНТК і НТК), яким була доручена організація науково-технічної діяльності по закріплених за ними напрямах у масштабах всієї країни. Б. Є. Патон, за порадою М. В. Келдиша, організував Наукову раду при Президії АН СРСР з проблеми «Нові процеси отримання й обробки металевих матеріалів», яка об’єднала вчених академічних установ з фахівцями інших відомств і сприяла розвитку науки про матеріали. Багато учених-матеріалознавців і металургів, що активно працювали в цій раді, за рекомендацією Бориса Євгеновича було обрано в Академію наук СРСР і Російську академію наук. Вони внесли великий вклад у розвиток матеріалознавства.

Борис Патон – один з ініціаторів створення і збереження спільного наукового простору в рамках Співдружності Незалежних Держав. У 1993 році була створена Міжнародна асоціація академій наук (МААН), що об’єднала національні академії 15 країн Європи й Азії. Борис Євгенович є беззмінним президентом цієї асоціації. Під його керівництвом працює Наукова рада МААН з нових матеріалів. МААН організовує значні міжнародні форуми учених, безвалютний обмін періодикою і монографічною літературою, науковою інформацією. Одне з перших місць у діяльності цієї авторитетної міжнародної організації, підтримуваній ЮНЕСКО, займає видавнича діяльність, пропаганда досягнень учених.

* * *

Борис Патон безмежно відданий науці, Інституту, Академії, Вітчизні. Громадяни України, Росії, інших країн СНД і далекого зарубіжжя, науково-технічна і творча інтелігенція багатьох країн світу ставляться до нього з величезною пошаною.

Сьогодні не можна представити Інститут електрозварювання і Національну академію наук України без Патона. Його життєва мудрість, величезний досвід, міжнародний авторитет у науці і