Читати книжки он-лайн » Фантастика 🚀🪐👽 » Народження Сталевого Щура

Читати книгу - "Народження Сталевого Щура"

142
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 59
Перейти на сторінку:
п’ятдесят баксів на день.

— Правильно, але у великому банку в сотні разів більше рахунків. І зі свого досвіду я знаю, що прибуток того, хто забере куш, становитиме п’ять тисяч баксів на тиждень.

— І це, як ти кажеш, найпростіша та найдрібніша твоя комп’ютерна авантюра?

— Так, якщо під’єднатися до комп’ютерів великих корпорацій, суми стають просто нереальні. Так працювати — суцільне задоволення. Якщо бути обережним і не залишати слідів, корпорації так і не здогадаються, що їх обібрали. Вони не хочуть знати про це, не вірять навіть тоді, коли стикаються з переконливими доказами. Бути засудженим за комп’ютерні крадіжки практично неможливо. Це прекрасне хобі для людини мого віку. Воно дає поживу для мозку та робить непристойно багатим. Мене не могли впіймати. Ох, так, крім одного разу…

Слон тяжко зітхнув, а я відчув себе винним.

— Це все через мене. Якби я не спробував вийти на тебе, ти б ніколи не мав справи з федералами.

— Не картай себе, Джиме. Я зламував їхню систему безпеки багато разів, але раніше все сходило мені з рук. Це моя помилка, і я заплатив за неї. Досі плачу. Я не проти нашого теперішнього притулку, але ця їжа вже починає дратувати. Чи, може, ти не помічаєш?

— Ми, тобто моє покоління, завжди це їмо.

— Звичайно, як я про це не подумав? Кінь не відійде від сіна, а свинобраз пожадливо чвакатиме своїми помиями хоч вічність.

— А ти, напевно, спроможний насолоджуватися лобстером і шампанським до наступного століття.

— Ти правильно зауважив, хлопчику мій. Як довго, на твою думку, нам іще тут перебувати? — запитав він, відсовуючи тарілку зачерствілих пончиків.

— Я сказав би, ще тижнів два, а то й більше.

Він здригнувся:

— Для мене це стане гарною нагодою схуднути.

— За цей час етап найгарячіших пошуків уже мине. Й оскільки доведеться уникати громадського транспорту, я подбав про безпеку нашої подальшої подорожі.

— Чи можу я запитати, який транспорт ти приготував для нас?

— Човен. Точніше, катер із каютою на Стікс Рівер. Я купив його не так давно від імені компанії, він на воді неподалік Біллівілля.

— Прекрасно! — Слон задоволено потер руки. — Кінець літа, південний круїз, смажена риба вечорами, пляшки вина, охолоджені у струмку, стейки у ресторанах недалеко від берега.

— А ще я зміню стать.

Він швидко закліпав очима, здивований моєю реплікою, і зітхнув із полегшенням після пояснення:

— Коли зійдемо на борт і проглядатимемося з берега, тобто допоки не відпливемо подалі, я надягну жіночу сукню.

— Це гарний план. А я скину вагу. Із максвайнівською дієтою це не становитиме труднощів. Відпущу вуса, бороду, знову перефарбуюся в чорний колір… Здається, це та можливість, на яку я чекав. Але чи можемо ми залишитися замість двох тижнів на місяць? Я волів би пробути в цьому гастрономічному гетто стільки, скільки спроможуся не їсти. За кілька додаткових тижнів моя фігура поліпшиться, а вуса та борода підростуть.

— Я зможу, якщо ти витримаєш піст.

— Тоді згода. І ми використаємо цей час для продовження твоєї освіти. Що, де, коли — у нас на порядку денному.

Я був надто поглинутий навчанням, щоб мене тривожив запах смаженого свинобраза. Хоч як дивно, я досі міг споживати максвайнівські харчі. Тим часом як моя кваліфікація в галузі різних способів оббирання чесних громадян зростала, фігура мого компаньйона помітно танула. Я хотів покинути наш сховок раніше, але Слон заявив, що, прийнявши якесь рішення, вже не змінює його.

— Розробленого плану треба дотримуватися, відступати від нього лише в тому разі, якщо змінюються обставини. Людина — раціональна тварина, їй треба привчатись до порядку, щоб раціональною й зоставатись. Причини для змін завжди знайдуться.

Він замовк, бо обладнання почало з гуркотом пришвидшуватись — у школі якраз закінчилися заняття, — а потім закреслив у календарі ще один день:

— Добре спланована операція буде вдалою. Почни змінювати план — і ти все зруйнуєш. Нашу операцію сплановано добре. Тож ми дотримуємося плану.

До дня нашого виходу на волю Слон став набагато стрункішим. Він із честю пройшов випробовування голодом. Я ж набрав вагу.

Ми підготувалися, спакували нечисленні манатки, вичистили сейф і знищили всі сліди нашого перебування. Залишилося тільки мовчки сидіти, нетерпляче зиркаючи на годинники.

Коли продзеленчав будильник, ми схопилися на ноги, задоволено всміхаючись. Я вимкнув будильник, а Слон відчинив двері до холодильника. Ключ повернувся у зовнішньому замку, коли ми вже захряснули за собою двері. Ми стояли й тремтіли в максвайнівському мавзолеї харчів, допоки механік, що вступив до кімнати, робив свою роботу та виходив.

— Ти чув? — запитав я. — Він перевіряв надходження льоду в дозатор вишневої шипучки. Сміхота.

— Я волів би не обговорювати склад цієї гастрономічної трупарні. Ще не час?

— Час.

Я розчахнув двері надвір і заплющив очі від давно не баченого денного світла. Тепер швидше до фургона, поки вулиця безлюдна.

— Сюди!

Ми вислизнули назовні та зачинили за собою двері. Повітря було надзвичайно свіже, напоєне чудовими ароматами. Я відчував це, незважаючи на кухонний сморід від Максвайну.

Слон квапився до фургона, а я тим часом уставив два клини в нашу камеру кулінарних жахів — на випадок, якщо механіку заманеться вийти раніше, ніж від нього вимагалося. Нам потрібно лише п’ятнадцять хвилин.

Слон уже набив руку з моєю відмичкою, тож відімкнув замок і широко розчахнув двері кузова ще до того, як я обернувся. Потім він заліз до кузова, а я сів на місце водія та завів двигун.

Поки що все легко. Я під’їхав до водойми; там Слон, сівши на лаву, залишився наглядати за нашими манатками. А я скараскався краденого авто, просто зоставивши його біля найближчої алкогольної крамниці. Зробивши це, я неквапливо прогулявся до берега, до свого компаньйона.

— Дивись, он той білий човен, — сказав я, поспіхом приклеюючи вуса та перевіряючи, чи надійно їх припасував. — Вхід із пристані повністю автоматизовано. Я заберу човен і підпливу сюди.

— Незабаром почнемо наш чудовий круїз, — мрійливо промуркотів Слон, мружачись від задоволення.

Я попростував до пристані, щоб пред’явити ідентифікаційні документи роботу-контролеру.

— Доброго ранку, — озвався робот приємним голосом. — Ви замовили катер «Щасливий квиток» із каютою. Батареї заряджено на суму дванадцять баксів. Запаси провізії…

Він уголос викладав інформацію про побутові деталі, представлену на екрані. Очевидно, сервіс для клієнтів, які не вміють читати. Однак я нічого

1 ... 28 29 30 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Народження Сталевого Щура», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Народження Сталевого Щура"