Читати книгу - "Момо"

можуть обернутися дуже великою загрозою для нас і для нашої справи. Те, що випадок з цим дівчам поодинокий, аж ніяк не доказ, що він не повториться. Будьте пильні! Ми не можемо задовольнитись, аж поки дитина не буде цілком у нашій владі. Тільки тоді ми матимемо певність, що дівча нам більше не зашкодить. Бо якщо вона могла покинути Царство Часу, то може в будь-яку хвилину й повернутись! І вона повернеться!

Він сів. Решта повтягали голови в плечі й понадувались, як сичі.

- Панове,- взяв слово четвертий промовець, той, що сидів навпроти третього,- пробачте, але я повинен з цілковитою відвертістю сказати: ми все тільки тупцюємося довкола. Треба нам навчитись дивитися правді в очі і сказати собі, що в цю справу втрутилась стороння сила. Я точно вирахував усі можливі варіанти. Ймовірність того, що людське дитинча спроможне ще живим, без допомоги збоку, покинути Царство Часу, становить одну сорокадвохмільйонну. Інакше сказавши, це практично неможливо.

По рядах знов перебігло збуджене шепотіння.

- Усе промовляє за те,- повів промовець далі, коли гомін ущух,- що дівчаті Момо допомогли вислизнути з наших рук. Усі ви знаєте, про кого мова. Йдеться про так званого Майстра Гору.

На згадку про це ім'я більшість Сірих панів зіщулилась, неначе від удару, а решта зірвалась на рівні ноги й заходилась перекрикувати один одного, несамовито розмахуючи руками.

- Будь ласка, панове,- гукнув четвертий промовець, широко розвівши руки,- я вас дуже прошу: не втрачайте влади над собою. Як і ви, я добре розумію, що згадувати це ім'я - ну,- не дуже тактовно, чи що б то. Мені й самому це нелегко, але тут потрібна ясність. Якщо цей… Так Званий допоміг дівчаті Момо, то в нього на те були свої причини, і ці причини - це ж видно як на долоні!- спрямовані проти нас. Одне слово, ми повинні взяти до уваги, панове, що цей… Так Званий не тільки вирядить дівча назад, а ще й добре озброїть його проти нас. І тоді воно стане для нас смертельно небезпечне. Отож ми повинні бути готові не лише вдруге пожертвувати часом одного людського життя чи й у багато разів більшим,- ні, мої панове, ми повинні при потребі все, я повторюю - все поставити на карту! Бо в цьому випадку будь-яка ощадність може обійтися нам аж он як дорого. Гадаю, ви розумієте, що я маю на думці.

Сірі пани захвилювалися ще дужче, заговорили всі разом. Тоді на стілець вискочив п'ятий промовець і знавісніло замахав руками.

- Тихо! Тихо! - гукнув він. - Пан попередній промовець, на жаль, обмежився тим, що вказував на всілякі можливі катастрофи. Та він, видимо, й сам не знає, що ж нам тоді робити. Він каже, що ми маємо бути готові на будь-яку жертву,- добре! Що ми повинні зважитись на крайні заходи,- гаразд! Що нам не треба ощаджати наших запасів часу,- чудово! Але ж усе це просто порожні слова! Нехай він нам скаже, що робити! Ніхто з нас не знає, як саме отой Так Званий озброїть проти нас дівча Момо! Ми протистоятимемо цілком для нас невідомій небезпеці! Ось проблема, яку треба розв'язати.

В залі знявся несусвітній лемент. Всі галасували навперебивки. Декотрі били об стіл кулаками, інші позатуляли руками обличчя. Всіх охопила паніка.

Шостий промовець насилу дочекався сякої-такої уваги.

- Але ж, любі мої панове,- промовляв він заспокійливо,- я змушений вас просити, любі панове, будьте розважливі. Це найголовніше. Прикиньмо, що дівча Момо повернеться - хай там уже як проти нас озброєне - від того Так Званого; одначе нам нема ніякої потреби ставати до боротьби з нею особисто. Ми з вами не дуже пристосовані до таких зустрічей із нею,- що нам дуже наочно показує невесела доля нашого нещодавно розчиненого агента Бе Ел Ве дріб п'ятсот тридцять три дріб Це. Та це й ні до чого. Адже в нас є досить помічників серед людей. Якщо ми непомітно й спритно пустимо в роботу їх, панове, то зможемо врятувати світ від дівчати Момо, не показуючись нікому на очі. Отак було б ощадливо, цілком безпечно для нас, і, безперечно, це було б по-діловому.

Зітхання полегкості вихопилося з грудей в усіх учасників наради. Така пропозиція всім припала до смаку. Мабуть, її відразу б і прийняли, якби з чільного місця при столі не встав сьомий промовець.

- Любі панове,- почав він,- ми тільки про те й думаємо, як нам спекатися дівчати Момо. Зізнаймося, що до таких думок нас спонукає страх. А страх-кепський порадник, любі мої панове. Мені здається, що ми нехтуємо неабиякою, а може, навіть єдиною нагодою. Прислів'я каже: як не подужаєш перемогти, зроби супротивника своїм другом. Чом би нам не спробувати перетягти дівчисько Момо на свій бік?

- Слухайте, слухайте!- гукнуло кілька голосів. - Поясніть це докладніш!

- Цілком певно,- вів далі промовець,- що дівчисько таки знайшло стежку до цього Так Званого - стежку, якої ми марно шукали з самого початку! Дівча ж відтепер цю стежку знає і може показати її нам! І тоді ми вестимемо з цим Так Званим переговори по-своєму. Я певен, що ми з ним дуже швидко впораємось. А як тільки ми станемо там господарями, нам більше не треба буде мордуватись, по дрібочці збираючи години, хвилини й секунди,- ні, ми одним махом здобудемо собі час усього людства! А хто володіє часом усього людства, той має необмежену владу! Подумайте лишень, панове, ми досягнемо мети! І в цьому нам допоможе те дівча Момо, що його всі ви хочете усунути! Мертва тиша впала в залі.

- Але ж ми знаємо,- вигукнув один,- що це дівча Момо не можна обдурити! Згадайте агента Бе Ел Ве дріб п'ятсот тридцять три дріб Це! Кожного з нас спіткає така сама доля!

- А хто ж каже про обдурювання?- відгукнувся промовець. - Звісно, ми відверто розкажемо їй про наші плани.

- «Але ж тоді,- замахав руками інший,- вона нізащо до нас не пристане! Це неможлива річ!

- Я б не казав цього з такою певністю,- втрутився в дебати дев'ятий промовець. - Нам, звичайно, доведеться запропонувати їй що-небудь, на що вона сквапиться. Я, наприклад, подумав про те, щоб їй запропонувати стільки часу, скільки вона забажає…

- Обіцянка,- перехопив інший,- якої ми, звичайно, не виконаємо.

- Та ні ж бо, виконаємо!- відповів дев'ятий промовець, усміхнувшись крижаною усмішкою. - Бо коли ми поведемося з нею нечесно, вона це виявить.

- Ні, ні!- вигукнув голова, вдаривши кулаком по столу. -