Читати книгу - "Подружжя по сусідству"

пара клієнтів. Спочатку я був єдиним дизайнером — я працював із дому й витрачав на це дуже багато часу. Я планував вибудовувати бізнес поступово.

— Продовжуйте, — каже Ресбак.

— Компанія дуже швидко стала дуже успішною. Вона стрімко росла. З’явилася необхідність найняти більше дизайнерів і вивести бізнес на новий рівень. Тож я почав розширення. Час було вибрано правильно. Але виросли й витрати. Обладнання, офісні приміщення, співробітники. Для росту потрібні гроші.

— І де ви взяли гроші на розширення бізнесу? — питає детектив.

Марко дивиться на нього з роздратуванням.

— Не знаю, яке це має значення, але я взяв позику в тестя й тещі, батьків Анни.

— Розумію.

— Що ви розумієте? — нервово каже Марко. Він мусить зберігати спокій. Він не може собі дозволити вестися на провокації. Можливо, Ресбак робить це лише заради того, щоб вивести його з рівноваги.

— Я нічого такого не мав на увазі, — каже детектив м’яко. — Скільки грошей ви позичили в батьків дружини?

— Ви питаєте чи ви й без того вже знаєте? — каже Марко.

— Я не знаю. Я запитую.

— П’ятсот тисяч, — відповідає Марко.

— Великі гроші.

— Так, — погоджується Марко. Ресбак закинув наживку. Не треба її ковтати.

— Чи був прибутковим ваш бізнес?

— Здебільшого так. Були вдалі й не дуже вдалі роки, як і у всіх.

— Як щодо цього року? Ви б назвали його вдалим чи не дуже?

— Лайно, а не рік, якщо вже ви запитали, — каже Марко.

— Шкода це чути, — каже Ресбак. І чекає.

— В нас були невдачі, — нарешті каже Марко. — Та я певен, усе налагодиться. Бізнес — це завжди злети й падіння. Не можна просто піти з рингу через поганий рік. Треба вставати й іти далі.

Ресбак замислено киває.

— Як би ви описали свої стосунки з батьками дружини?

Марко знає, що детектив бачив їх в одній кімнаті. Немає сенсу брехати.

— Вони не люблять мене, а я — їх.

— Але при тому вони позичили вам п’ятсот тисяч доларів? — здійняв брови детектив.

— Батьки Анни позичили їх нам. У них є гроші. Вони люблять свою доньку. Вони бажають їй хорошого життя. Мій бізнес-план був продуманим. Для них то було надійне капіталовкладення. Та інвестиція в майбутнє доньки. Ця угода була вигідною для всіх сторін.

— Але хіба це не той випадок, коли вашому бізнесу безнадійно потрібне вливання готівки? — питає Ресбак.

— Будь-який бізнес у наші дні може використовувати вливання готівки, — відповів Марко, з гіркою інтонацією прикрості.

— Ви на межі втрати компанії, над якою так старанно працювали? — питає Ресбак, трохи нахилившись уперед.

— Я так не думаю, ні, — каже Марко. Він не дозволить себе залякати.

— Ви так не думаєте?

— Ні.

Марко цікаво, звідки в детектива ця інформація. Його бізнес і справді під загрозою.

Але, наскільки йому відомо, у них немає дозволу продивлятися його банківські рахунки й бухгалтерію. Ресбак діє наосліп? З ким він говорив?

— А вашій дружині відомо про ваші проблеми з бізнесом?

— Не повною мірою, — Марко совається на стільці.

— Поясніть конкретніше, — просить детектив.

— Вона знає, що справи останнім часом ідуть не дуже добре, — зізнається Марко. — Але я не обтяжував її подробицями.

— Чому так?

— На Бога, у нас нещодавно народилася дитина! — відрізає Марко на підвищених тонах. — Вона в депресії, як вам відомо. Навіщо мені казати їй, що в мене проблеми в бізнесі?

Він проводить рукою по волоссю, яке розсипається, падаючи на очі.

— Я розумію, — каже Ресбак. — Ви просили батьків Анни про допомогу?

Марко уникає цього запитання.

— Я думаю, все владнається, — каже він.

Ресбак змінює тему.

— Давайте ще трохи поговоримо про вашу дружину, — провадить він. — Ви кажете, що вона пригнічена. Раніше ви казали, що діагноз «післяпологова депресія» їй поставила лікар. Її психіатр. Доктор… — він переглядає записи, — Лумсден. — Він підіймає очі на Марко. — Якої тимчасово немає в місті.

— Так, вам про це відомо, — каже Марко. — Скільки разів ми мусимо повторювати це?

— Чи могли б ви описати для мене її симптоми?

Марко нетерпляче совається на незручному металевому стільці. Він почувається хробаком, якого прикололи до дошки.

— Як я вже казав, вона була сумна, апатична, багато плакала. Часом вона видавалася геть розбитою. Вона недосипала. Кора — досить вимоглива дитина. — Кажучи це, він згадав, що її викрали, й мусив на мить замовкнути, щоб себе опанувати. — Я пропонував найняти няню, щоб допомагала з дитиною, щоб дружина могла поспати протягом дня, але вона відмовлялася. Думаю, їй здавалося, що вона мусить впоратися із цим сама, без допомоги.

— А у вашої дружини в анамнезі є психічні хвороби?

Марко дивиться детективу в очі, ошелешений.

— Що? Ні. В неї тільки депресія, як і в мільйонів інших людей. — Голос у нього став твердим. — Психічна хвороба — ні.

Марко не подобається те, на що натякає Ресбак. Він готується до того, що буде далі.

— Післяпологова депресія вважається психічним захворюванням, але не будемо прискіпуватися. — Ресбак відхиляється у кріслі й дивиться на Марко, ніби питаючи, чи можливе між