Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

доходів або якби ви мешкали разом зі своїми батьками в напівпідвальному приміщенні і не платили за житло. Проблема ж полягає в тім, що з тим, як цифрові технології трансформуватимуть цілі галузі промисловості, дедалі більше й більше робочих місць, які забезпечують цей альтернативний дохід, приречені на зникнення.

Коли люди втрачають отой надійний потік доходів, який прив’язує їх до середнього класу, вони, здебільшого, все частіше починають хапатися за шанси довгого хвоста, які надає їм цифрова економіка. Одиниці, яким поталанить, стануть героями історій про великий успіх, які нам час від часу розповідатимуть в мас-медіа, однак більшість відчайдушно намагатиметься підтримувати все те, що хоча б наближено нагадуватиме стиль життя середнього класу. Як зазначив філософ-футуролог Джарон Ланьє, багато людей неминуче будуть витіснені в той тип неофіційної економіки, що характерний для країн третього світу [11]. Доросла молодь, якій свобода неформальної економіки видасться привабливою, швидко збагне її недоліки, коли почне замислюватися про ремонт і підтримання в належному стані власного будинку, про виховання дітей і про планування виходу на пенсію. Звісно, завжди були і є люди, які жили на периферії у Сполучених Штатах та інших країнах з розвиненою економікою, однак вони, почасти, їдуть «на дурняк» за рахунок багатства, створеного критичною масою родин, які належать до середнього класу. Присутність оцієї солідної середини є одним із основних чинників, які відрізняють розвинену країну від країни злиденної, й ерозія цієї солідної середини стає дедалі очевиднішою, особливо в США.

Більшість техно-оптимістів, скоріш за все, будуть заперечувати таку характеристику. Вони схильні вважати, що інформаційні технології підсилюють позиції всіх і кожного. Мабуть, не є випадковістю і той факт, що це саме ті люди, які досягли певних успіхів у цій новій економіці. Найвідоміші цифрові оптимісти зазвичай мешкають на самому краєчку того довгого хвоста, або ще краще — вони часто бувають засновниками компанії, якій належить увесь розподіл. У спеціальній передачі некомерційної телеслужби PBS, яка вийшла в ефір 2012 року, у винахідника та футуролога Рея Курцвайля запитали про можливість виникнення «цифрової прірви», маючи на увазі, що в новій інформаційній економіці процвітати буде лише невеличка частка населення. Курцвайль відкинув ідею такої прірви й натомість вказав на такі потенційно прогресивні технології, як мобільна телефонія. Кожен, хто має смартфон, зауважив він, «носить із собою потенціал, який двадцять-тридцять років тому коштував би мільярди доларів» [12]. Правда, Курцвайль чомусь так і не пояснив, яким чином пересічна особа зможе обернути цей потенціал на дохід, з якого можна буде жити.

Мобільні телефони дійсно довели свою здатність покращувати наш рівень життя, проте це сталося, головним чином, у країнах, що розвиваються, де інша інфраструктура комунікацій була просто відсутньою. Безсумнівно, найвідоміший успіх мобільної телефонії пов’язаний із рибалками, що займалися ловом сардин у регіоні Керала на південному заході Індії. У своєму дослідженні, опублікованому 2007 року, економіст Роберт Єнсен докладно розповів, як мобільні телефони допомогли рибалкам визначити, в яких селах сформувалися найкращі умови для збуту їхньої риби [13]. До появи ж бездротової телефонії завозили товар до якогось конкретного села навмання, результатом чого часто була розбіжність між попитом і пропозицією. Та коли з’явилися мобільні телефони, рибалки змогли точно дізнаватися, де на них чекає найбільше покупців, унаслідок чого утворився більш функціональний ринок риби зі стабільнішими цінами та меншою кількістю відходів.

Ці рибалки з Керали стали чимось на кшталт прапороносців техно-оптимізму у країнах, що розвиваються, і їхня історія згадувалася в численних книжках і статтях [14]. Тимчасом як мобільні телефони, безперечно, стали у величезній пригоді для рибалок третього світу, майже відсутні свідчення того, що пересічні громадяни в розвинених країнах (або навіть у бідних країнах) спроможуться отримати хоч якийсь вагомий дохід зі своїх смартфонів. Навіть досвідченим розробникам програмного забезпечення і то буває надзвичайно важко отримати істотний дохід із програмних застосунків для мобільних телефонів, і першочерговою причиною цього є, безсумнівно, той всюдисущий довгохвостий розподіл. Можете відвідати майже будь-який онлайн-форум, населений розробниками програм для андроїдів та айфонів, і ви неодмінно натрапите на дискусію, де лементуватимуть про грабіжницьку, типу «переможець отримує все», природу мобільних екосистем, і нарікатимуть на труднощі монетизації програмних додатків. У практичному ж сенсі для більшості людей, які втрачають свої робочі місця середнього рівня, смартфон здатен запропонувати доволі мало — хіба що можливість зіграти в Angry Birds, стоячи у черзі на біржі праці.

Питання моралі

Якщо ми знову станемо міркувати категоріями подвоєння центу як ілюстрації експонентного прогресу в царині цифрових технологій, то буде зрозуміло, що нинішній величезний технологічний баланс рахунка є результатом зусиль незчисленних індивідів та організацій, яких вони докладали протягом багатьох десятиліть. І дійсно, криву прогресу можна відстежити в часі принаймні аж до різницевої машини Чарльза Беббіджа на початку сімнадцятого століття.

Інновації, результатом яких стали фантастичне багатство та вплив нинішньої інформаційної економіки, відіграли, безперечно, значущу роль, але за важливістю їх не можна порівнювати з дійсно революційною діяльністю таких першопрохідців, як Алан Тюрінґ і Джон фон Нойман. Різниця полягає в тому, що нині той екстраординарний накопичений баланс рахунка можна використовувати навіть для інкрементного поступу. Певним чином успішні новатори сьогодення чимось нагадують знаменитого учасника Бостонського марафону 1980 року, який приєднався до забігу за півтора кілометра до фінішної лінії.

Ясна річ, усі новатори спираються на плечі тих, хто йшов перед ними. Це однозначно стосується Генрі Форда, коли він запровадив у виробництво свою Model T. Однак, як ми вже встигли переконатися, інформаційні технології є фундаментально інакшими. Унікальна здатність ІТ поширювати машинний інтелект по всіх організаціях таким чином, що він витісняє живих працівників, і їхня схильність повсюдно створювати ситуації на зразок «переможець отримує все» матиме драматичні наслідки як для економіки, так і для суспільства загалом.

Якоїсь миті нам доведеться поставити собі фундаментальне моральне запитання: Чи має народонаселення в цілому хоч якесь право на отой накопичений технологічний баланс рахунка? Звісно, широкий загал отримує багато користі від прискореного прогресу цифрових технологій у сенсі зниження