Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 26.

Господи, який жах! Вже третій раз за останні п'ять хвилин моє волосся плутається і залишається в цих жахливих гілках. Я знову була в цьому лісі, знову втікала від чоловіка. Я бігла вперед і блокувала дурні думки. А чому б, власне кажучи, мені не повернутися? Мені ж було дуже навіть непогано з ним, з того моменту, як він повернувся.  

  

- Ідіотка! - Сердилася я сама на себе, різко смикнувши волосся, яке в черговий раз заплуталось у гілках, видаючи гучний вереск. Це було боляче, але біль отверезив. Змушував повертатися в реальність, а не жити дурними мріями.   

  

Чоловік, який ніколи не повинен був до мене торкатися, який ніколи не повинен був заводити зі мною хоч якісь відносини, порушив всі правила в моєму житті, махлював за гральним столом і непогано так мене нагнув.   

  

Я крокувала далі, відчуваючи, як сильний вітер не давав мені рухатися з великою швидкістю, постійно уповільнював, а з моїх очей то і справа текли сльози. Ці всі сльози були з-за вітру, це все чортів вітер! Мені дуже хотілося так думати. Думати, що я не ридала, що не відчувала себе зараз невдахою, слабаком, яка не змогла встояти перед чоловіком. Перед чортовою спокусою.   

 

Та й було б перед ким. Раніше б ні за що на такого не глянула. Але ж і раніше він не був таким.   

  

В моїй голові проносилася наша остання ніч, те, як його руки стискали моє тіло, а я просила його мене не шкодувати. Благала, стогнала, облизувала його пальці, які були в мені, вигиналася, сама насаджувалася на нього і не хотіла, щоб він зупинявся. Це все було брудно, неправильно, на столі, в головній кімнаті, ніби на виду у всіх, він показував мені, що йому не склало труднощів мене завести. Змусити благати його про секс.   

  

Самій від себе стало нудно. Від цієї слабкості, впала на коліна і заходилася в істериці, тіло трясло, як після удару струмом, не могла нормально дихати, руки й ноги відмовлялися мені підкорятися. Мене накрило істерикою.   

  

Чому я дала йому з собою це робити? Чому не пручалася? Чому я так хотіла повернутися? Що він зі мною зробив? У що перетворив? Цей чортів будинок був просочений злом і разом з ним порочною стала і я. Він потягнув мене у свій проклятий рай, в якому я перетворилася в погану, неправильну жінку. Він мене перетягував не в ту сторону, змушував хотіти неправильні речі. Цей чоловік втілення зла, диявол у плоті, сатана!   

  

І з моєю пристрастю і ненавистю в одному флаконі потрібно було щось робити. Я не могла допустити того, щоб у когось наді мною було стільки влади. Навіть якщо тільки над тілом. Тому що це тіло зраджувало мій розум. Коли бажання виявлялися сильніше розуму... 

  

Відштовхнувшись від землі, я встала в повний зріст. Я точно ніколи більше туди не повернуся - ця думка засіла в мене в голові й тільки вона була єдино вірною! Тілесні втіхи - це ще не все, це була всього лише невелика потреба організму.  Він просто показав, як могло бути і я буду пам'ятати його "доброту".  Але я не повернуся до нього ні зараз, ні через місяць. Не дочекається! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍