Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

- Хотіли першими дізнатися, як минуло знайомство з батьками, - нетерпляче заявляє Оля. 

- Ви і так дізналися б першими, тільки завтра, - хмикаю.

- Завтра це занадто довго! - додає Настя.

Доводиться розповісти їм усе по порядку й заразом посмакувати піцою. Все ж таки через цього Давида я навіть не поїла нормально.

- Отже, прийняли тебе добре, - підбила підсумки Ліка. - Єдина чорна пляма в твоїй історії - це Давид. Швидше за все, він не повірив у вашу історію кохання. 

- Це його проблеми, - бурчу. - Мене зараз не він хвилює. Потрібно речі зібрати, тому що завтра мене чекає переїзд до Дем'яна. Я навіть уявити боюся, як це буде. Я з ним в одній квартирі. Це ж просто... жесть!

- А мені здається, що буде весело, - заявляє Ліка. - Ви вдвох, на одній території. Дивись, можливо, пам'ять тієї ночі повернеться.

- Не хочу, щоб вона поверталася! - з жахом вигукую. - Я цього не переживу!

Подруги регочуть, а от мені зовсім не смішно. Хочеться крізь землю провалитися, тільки б завтрашній день не наставав. На щастя, подруги  мене відправляють у ванну, щоб зняти стрес, а самі обіцяють зібрати мої речі. А ось це приємна новина, тому я швиденько набираю повну ванну води і просто розслабляюся. Я ж так про це мріяла протягом всього дня. 

Коли повертаюся у кімнату, подруг уже немає. Зате мої речі запаковані у дві валізи. 

Засинаю доволі швидко, втомлена сьогоднішніми подіями. А ще з розумінням того, що завтрашній день буде не менш насиченим. Тому потрібно набратися сил. 

Сьогодні останній день в універі перед початком практики. До обіду закриваю хвости з навчанням і вже дочекатися не можу завтрашнього дня. Я працюватиму в одній з найбільших у нашій країні міжнародній компанії. Окрилена новими висотами, навіть про Дем'яна забуваю, та він про мене, схоже, ні.

Новина про наше одруження облетіла весь універ, і не тільки його. В інтернеті я знайшла наші спільні фото з того вечора, де ми зустрілися на дні народженні його батька. 

"Син мільйонера Віктора Єгорова одружився!"

 "Вітаємо щасливих закоханих!"

"Дем'ян Єгоров знайшов своє щастя"  

Саме такими заголовками рябіли усі інтернет-ЗМІ. Мої одногрупники ніяк не могли зрозуміти, чому на заміну одному нареченому прийшов інший. Я ж не мала, що їм відповісти. Зате Ліка, як завжди, не дала мені впасти обличчям у багнюку. 

- А що ви хотіли? Наша Юля на розхват! Звісно ж, вона обрала того, хто ближче їй до серця! - заявила на всю аудиторію. І чому мені здалося, що її тирада виглядала так, наче я вибрала того, у кого товстіший гаманець? А, байдуже! Хіба це найбільша моя проблема? 

Розібравшись з усіма незавершеними справами, універ я покидала зі стійким бажанням залишитися тут назавжди. Попереду на мене чекав переїзд до Дем'яна і мені зовсім його не хотілося. 

- Юль, дивись! Чоловік твій! - весело заявила Ліка, поки ми йшли у бік стоянки.

Коли ж я підняла погляд від асфальту, навіть з кроку збилася. Дем'ян дійсно був тут, на стоянці, поруч зі своєю дорогою тачкою. Підпирав бампер своїм задом та ще й так спокусливо, що усі студентки, що проходили поруч, мало ноги собі не ламали від такої картини. 

Так, мушу визнати: Дем'ян красень! І найгірше те, що він сам це чудово знає. 

- Юль, а він з тебе погляду не зводить, - шепнула мені на вухо Ліка. Ну ось, схоже, і вона попливла... 

Дем'ян дійсно дивився лише на мене, а ще ця усмішка на його устах. І чого мені так кортить стерти її з його обличчя? 

Він мене дратує? Так! Мені хочеться відмотати час назад і змінити ту ніч? Ще б пак! Я можу це зробити? Ні…

Тоді що мені залишається? Правильно! Грати щасливу дружину!

Хапаю руку Ліки міцніше і сама тягну її за собою до Дем'яна. Усмішка зовсім не щаслива і більше схожа на вискал, та мені байдуже, як це виглядає збоку. На нас і так усі витріщаються. І якщо Дем'ян любить надмірну увагу до себе, то я ні.

- Чого припхався, любчику? - шиплю тихо, щоб почув лише він, і отримую у відповідь заворожуючу усмішку.