Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

14.

Макс

Дивно, але я вкотре ловлю себе на думці, що зробив правильно, одружившись з Юлею. Вона сильна дівчина і, здається, має такі ж серйозні мотиви, як і я. Готова на все, лиш би всі повірили у те, що між нами кохання.

Як я і думав, Ілона одразу прийняла Юлю. Навіть Влад пройнявся до неї симпатією. Єдиний, хто вибився з колії і, здається, бачив нас наскрізь - Марат. Мого братика важко переконати у будь-чому, а у  велике кохання між мною та Юлею - тим паче.

Ідея Влада про спільний вечір з Калиновським припала мені до душі. Перше знайомство між нами вже відбулося, тому боятись нічого. Хоча мене й так важко назвати боягузом. 

Сьогодні у компанії багато справ, як і завжди, в принципі. Їдучи на роботу, вже готуюсь до плідної праці, яка займає майже весь мій вільний час. В принципі, я вже давно звик до такого ритму, а якщо зважити на те, що тепер й у власній квартирі я не зможу знайти тишу і спокій, краще вже завалити себе роботою. 

Машина зупиняється в заторі, і я відкидаю голову на спинку сидіння. Одразу пригадую сьогоднішнє пробудження і біляве волосся моєї дружини, яке розлетілось моїм торсом. Спочатку я відчув збентеження і навіть здивування. Здається, Юля таки не втрималась і сама до мене прийшла. А говорила, що між нами нічого не може бути і це лише ділові відносини. Невже вона така ж, як і всі? Маю визнати, побувати у моєму ліжку мріє чи не кожна дівчина. Виходить, Юля також до них належить. 

Її червоне обличчя мене насмішило. Я майже повірив, що вона реально засоромилась. Але якщо так, то навіщо тоді сама прийшла до мене вночі? 

Думки про власну дружину швидко відходять на другий план, тільки-но переступаю поріг компанії. У мені миттєво вмикається ділова хватка, якої так бояться моя конкуренти. Я люблю свою роботу. Хоча ні, не так! Я живу цією роботою і компанією, яка дісталася мені від батька. Все зроблю для того, щоб Марат не отримав її. Макс Коршун ніколи не програє і цього разу не програє!

- Доброго ранку, Максиме Івановичу! - Жанна просто-таки вискакує зі свого місця, як тільки бачить мене. Сьогодні вона перевершила саму себе. Одягнула надто коротку спідницю і практично прозору блузку, не залишаючи місця для фантазії. 

- Доброго, Жанно! - розумію, що варто серйозно з нею поговорити з приводу дрес-коду. Своїм виглядом вона реально мене підставляє. - Зроби мені кави!

- Як скажете! - дівчина задирливо усміхається, але я не зважаю на це. Проходжу у кабінет і сідаю за стіл. 

Жанна з'являється на порозі за кілька хвилин. Ставить поруч зі мною на стіл чашку з кавою і нахиляється так, щоб я побачив у вирізі її блузки все, що треба побачити.

Чорт! Я ж не залізний, а ця дівчина явно знає, що треба робити! 

- Нам треба серйозно поговорити, Жанно, - кажу твердо, намагаючись перемкнутись на роботу. 

- Я вас слухаю, Максиме Івановичу, - дівчина зовсім не боїться мене й вирішує йти ва-банк. Її пальчики торкаються моєї шиї, і рука повільно ковзає по торсу вниз. 

Здається, у деяких аспектах мені ще треба повчитись витримці. А може, річ у тому, що вже кілька днів у мене не було сексу. Хай там як, дії Жанни дають результат, і, підвівшись на ноги, різко саджаю її на стіл, а сам розміщуюсь поміж її широко розведених ніг. 

Мої руки швидко знаходять її зад, губи тягнуться до шиї. Не люблю цілувати жінок в губи. Можливо, це тому, що знаю - більше одного разу зі мною їй не світить. 

- І що це таке? - до мене доноситься злий голос Юлі, і я не можу второпати, що вона тут робить. 

Жанна розуміє, що спіймана на гарячому й різко відстрибує від мене. Я ж намагаюсь зібрати докупи останні розумні думки й не злитись на Юлю за те, що зламала мені усі плани. Виходить так собі…

- Ти що тут робиш?! - роздратовано випалюю. Помічаю, як після моїх слів дівчина хмуриться ще більше. Так, здається, я перегнув палку й порушив умови контракту. Але вона також винна! Чого взагалі сюди прийшла? Та ще й поводиться так, наче їй дійсно є діло до моїх відносин з іншими жінками! 

Коли вона говорить, що розчарована, на мить мені хочеться наздогнати її і все пояснити. Та коли розумію, що пояснювати нічого, дратуюсь ще більше! До цього моменту все було якось гладко і просто, але зараз ми наштовхнулись на підводні камені. Я дійсно погарячкував і зробив помилку. Наче гарної жінки ніколи раніше не бачив! 

Юля йде, голосно гримнувши дверима, а я так і не зрозумів чому вона приходила. Розумію, що немає сенсу зараз розмовляти. Їй варто заспокоїтись, а мені подумати, як бути далі. Для початку розібратись з Жанною.

Швидко прямую у приймальню, де моя помічниця підфарбовує губи червоною помадою. Коли бачить мене, вмикає у собі першокласну актрису й вдає, що їй реально є діло до моїх проблем.

- Пробачте, Максиме Івановичу! Я не хотіла, щоб ваша дружина побачила все це. Просто ви давно мені подобаєтесь, тому я вирішила… 

- Тебе звільнено, Жанно! - кажу абсолютно серйозно. Цю дівчину мені зовсім не шкода. Прикро лише те, що тепер доведеться шукати нового помічника. Так-так, краще нехай це буде чоловік! Від гріха подалі! 

- Що? Але чому? - дівчина явно такого не чекала. Бачу, що збирається плакати, тому вмикаю злого боса. 

- Думаю, що ти сама розумієш! Два тижні можеш не відпрацьовувати. У відділі кадрів тобі напишуть хорошу характеристику. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍