Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

14

— Що? — Марта засміялася, — ти це зараз серйозно? Дмитро мабуть має єдиний унікальний аромат.

— Я була його дружиною, тому я точно знаю. Все що ти кажеш — повна брехня.

— Заспокійся, добре? Уже геть дах поїхав у тебе з тим Дмитром, — Марта косо глянула на сестру і почала ходити туди-сюди по крамниці. Вона нервувалась. Її страшенно злила вся ця ситуація і особливо те, як поводиться Рита. Сестру ніби підмінили і це була зовсім не та людина, яку вона знала.

— А чому ж ти зараз так хвилюєшся? — з ноткою насмішки спитала Рита.

— Бо мене це вже дістало! — крикнула Марта, не витримавши, — твої необгрунтовані звинувачення, якісь тупі образи. Ніколи не думала, що ти будеш говорити мені такі речі. Ще й з мамою обʼєдналися, оце вже взагалі якесь чудо.

— Мені просто потрібна була підтримка! — тремтячим голосом сказала Рита, — батько як завжди захищав тебе і казав, що це все якесь непорозуміння…

— Ага, і лише мама змогла переконати тебе в тому, що я була коханкою твого чоловіка.

— Чому ж ви тоді обіймалися?

— Досить! — дівчина просто закипала, — це парфуми Назара, ясно!? Не знаю, може це дійсно такі ж самі, але так, вони його, — з вуст Марти вирвалась чергова імпульсивна брехня.

— Тобто? Ви ж розлучилися?

— Ну… так… Але деколи бачимось, просто… ну просто.

— Навіщо? — здивувалась Рита, — а хоча ні, не треба. Не продовжуй. Я тебе зрозуміла. Хотілося б і мені так само деколи бачитись з Дмитром.

Марта закотила очі і відвернулась. Захоплення сестри колишнім чоловіком вже було більше схожим на хворобу. Вона далі продовжувала щось говорити про Дмитра уже в спокійному тоні, але дівчина це все пропускала крізь вуха. Марту хвилювали власні думки, вона знову збрехала. І це вже було не просто замовчування чи приховування всіх деталей. Це була пряма нагла брехня. Для чого вона це сказала, дівчина не розуміла. Може десь підсвідомо їй хотілося помиритися з сестрою і далі спілкуватися як і раніше. Але ця брехня зробила всю ситуацію ще гіршою, якщо не сказати катастрофічною. І якось в думках Марти різко постало питання: близькі стосунки з сестрою, як і раніше чи власне щастя з чоловіком? Хоч як це і не жахливо, але з колишнім чоловіком сестри.

— Ти слухаєш мене? — Рита клацнула пальцями біля обличчя сестри.

— Що? А… так-так, чую, — спантеличено відповіла дівчина.

— З тобою все нормально?

— Так. Я просто… вибач, але можна я зараз піду? Я забула про… дещо дуже важливе. Вдома. Так, вдома. Праска там… — Марта щось белькотала собі під ніс, пройшовши повз спантеличену Риту і швидко вийшла надвір.

В дівчини ніби затуманився розум і вона взагалі не розуміла, що відбувається, що робити і як бути далі. Брехня росла і від цього краще не ставало аж ніяк. Марта дуже неприємно почувалась, наче вона найгірша людина на світі. Дівчина йшла по вулиці, намагаючись впіймати хоча б одну притомну думку, але так нічого і не виходило. Зупинившись, Марта глибоко вдихнула. Холодне, майже морозяне повітря неприємно обпекло легені, але вона зробила ще вдих, ще і ще, думаючи, що так зможе заспокоїтись та якось вирішити всі ці проблеми. Але напевно не судилося.

— Слухаю, люба, — Дмитро радісно відповів на її дзвінок. Вона ніби і мала б теж якось гарно відповісти, але вирішила таки витримати дистанцію у ласкавих словах.

— У мене є… є дурне, але серйозне питання.

— Ну дуже цікаве формулювання, — з насмішкою сказав Дмитро.

— Це не жарт, я серйозно.

— Я весь в увазі, що сталося?

— Скажи… якими парфумами ти користуєшся?

— Що? — засміявся чоловік, — я знаю, вони тобі сподобалися, але дарувати мені їх не потрібно.

— Я не… — почала Марта, але різко перепитала, — звідки ти знаєш, що вони мені подобаються? Ой… точніше, з чого ти це взяв?

Дмитро тихо засміявся.

— Ти принюхувалась до мене завжди, коли ми бачились. І я спостерігав за твоєю реакцією. Тому з впевненістю можу заявити, що ти прямо закохана у цей запах. У мій запах, — після невеликої паузи додав Дмитро.

— Невже ти все так помічаєш? — відповіла Марта і відчула, як порумʼяніли її щоки. І вона дуже тішилась, що це розмова по телефону.

— Намагаюсь не пропускати жодної деталі. То ж… для чого тобі мої парфуми? Хочеш мати їх завжди поряд?

— Ні! — різко відповіла дівчина, — це подарунок. Для…тата.

— Дуже хороший вибір, молодець.

— Так…дякую. То де я можу їх знайти?

— Якщо хочеш, я через декілька годин буду вільний. Можемо разом поїхати та обрати.

— Ні, я поспішаю. Мені треба вже. Скажи, будь ласка. 

— Добре, — важко видихнув Дмитро, — я надішлю тобі в повідомленні, бо уже маю йти.

За декілька хвилин Марта отримала повідомлення з адресами магазинів, де можна знайти ці парфуми. Проаналізувавши, дівчина відправилась до найближчого з надією, що більше нікуди не доведеться їхати. Знайшовши потрібний магазин, вона трохи розгубилася через його розміри і величезний асортимент, то ж навіть не намагалась щось сама знайти, а покликала консультанта і сказала, які саме парфуми їй потрібні. Коли Марта опинилась перед стелажем з тим, що вона шукала, то трохи засумнівалась у своїй дурній ідеї, адже ціни на ті парфуми були дуже кусючі. Тому зваживши всі «за» та «проти», Марта вирішила, що таки не буде їх купувати. Але за мить вона побачила, що поряд була коробочка із маленькими тестерами по декілька мілілітрів, що були безкоштовними. Тому взяла спочатку один флакончик, а потім погодившись із якимись своїми думками, взяла ще один. Але щоб не почуватися якось ніяково, то вона все-таки купила якийсь найдешевший там крем для рук. І поїхала втілювати свій дурнуватий, на її думку, план. Тільки це єдине, що могло хоч якось заспокоїти Марту і вона почувалася трохи краще.

— Привіт, — двері відчинила дівчина Назара, — ви до кого?

Марта мигцем оцінила рудоволосу дівчину і подумки фиркнула. Щось вона ніяк не могла збагнути, як її колишній чоловік міг закохатися у цю Марту.

— Я до Назара. Він вдома?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍