Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

Мій пацієнт здавлено зашипів, і я зустрілася поглядом з блондином.

— Майже закінчила, — Микита кивнув у відповідь.

З обробкою мені довелося повозитися. Більшість мозолів виявилися вже із зірваною шкіркою. Лікувати їх треба як відкриті рани. Ретельно промивши водою поверхню, я обробила рани антисептиком та намазала маззю з антибіотиком. Ранева поверхня у всіх чоловіків виявилася великою. Заклеїти пластиром не виходило, тож перев'язала бинтом.

— Пропоную зараз вирішити, що робити далі, — зав'язавши петелькою бинт на руці третього потерпілого, я підвела очі та обвела присутніх поглядом. Поки що збіговисько людей навколо багаття не можна було назвати колективом. Але працювати треба із тим, що є. — У кого є якісь думки?

— Завтра вранці підемо дивитися на мамонтів. Краще один раз побачити, аніж сто разів почути, — оголосив Денис Панкратов. Окрім Лева Аркадійовича та Єгора, чоловіки схвально загули. Цим двом вистачило доказів у вигляді шерстистого носорога.

Марго здригнулася, згадавши зустріч із мамонтами, і обняла себе за плечі. Нарешті Денис звернув увагу на свою коханку.

— Жінки залишаться у таборі. З ними слід залишити охорону.

Він обійняв її за плечі і притяг до себе під бік.

Хоча загалом я була згодна з Панкратовим, поділ за гендерною ознакою насторожив. Я мала власні плани на завтра. І для їх реалізації потрібно було сходити до машини. Але, як з'ясувалося вранці, мене до кола жінок наразі не відносили.

— У таборі їм є чим зайнятися, — підтакнув дружок Панкратова. — Ілоно, доведеться згадати джерела. Ти в мене звідки родом? З Васюків?

— З Вільнянська. І це місто, а не село! — роздратовано пирхнула жінка.

Чоловік засміявся, дивлячись на її невдоволення.

— Яка до біса різниця?! Доведеться тобі, люба, працювати. Прислуги тут немає. Навіть я весь вечір провів, готуючи рибу, — уже без сміху сказав Соболєв-старший. — Праця зробила з мавпи людину, мила. Запам'ятай!

Мабуть, його зачепило, що дружина досі нічого не зробила у таборі для покращення комфорту чоловіка. Ілона або спала в наметі, або чепурилася, розчісуючи довгу копицю білого нарощеного волосся. Гребінець і дзеркальце вона попросила у Лізи.

Ілона б ще макіяж нанесла, якби було чим. Хоча молода жінка мала чудовий вигляд, як і Марго. В обох був виконаний перманентний макіяж або татуаж очей, губ та брів. Відрізнити ці дві процедури складно. Вся відмінність у глибині проникнення пігменту. При татуажі воно глибше.

З шести жінок, які опинилися в цьому місці, лише Ліза була брюнеткою, а Аліна шатенкою. Інші блондинки. Хоча підозрюю, що натуральна лише я.

— Аня теж не готувала твою безглузду рибу. Але ти до неї не чіпляєшся!

Названа дівчина мені нагадувала оленя Бембі. Великоока, полохлива лань. Дивно, як таке диво народилося у таких характерних батьків, як Олександр Олександрович та його друга дружина Вікторія.

— Моя дочка бачила їжу лише у готовому вигляді. Все, що вона може сама приготувати — це правильно заварити чай, — Соболєв погладив дівчину по голові та зітхнув. Чомусь він дивився на мене. Наперед попереджав про марність свого чада? — Міська дитина.

— Тату, — зніяковіла Ганна, ховаючи обличчя в тіні батька.

— Якщо ви вже заговорили про здібності до кулінарії, дізнаймось, якими навичками хто володіє, — запропонувала по ходу бесіди. — Корисні у нашій ситуації захоплення, хобі? І ще нагадаємо свої імена. Нас багато, одразу запам'ятати складно. Бейджиків, на жаль, тут нема.

За підсумками такого знайомства з'ясувалося таке: навички виживання у природі були у всіх охоронців із колишніх військових.

Затятими рибалками виявилися Соболєв-старший та Лев Аркадійович. Панкратов вважав за краще полювання.

Наші матроси, Єгор з Андрієм, виявилися реконструкторами. Практичного досвіду у них було замало, вони лише недавно стали членами клубу історичної реконструкції «Цивілізація». Хоча встигли взяти участь у фестивалі. Але хлопців більше цікавила реконструкція битви лицарів. Вони встигли подивитися та взяти участь у майстер-класах з виготовлення середньовічної зброї, одягу за технологіями того часу.

Марго виявилася дизайнером верхнього одягу. Навіть випускала лінію одягу під своїм брендом. Її вміння мене дуже втішило! Голку я брала в руки тільки щоб пришити ґудзик.

Хатнє господарювання – єдине, що мені не давалося за часів навчання у дитячому будинку. Зате я вміла латати каяки, надувні човни та шити сандалі зі старих шин. Друге мені колись показав студент із Кенії за часів навчання в Англії. Тоді ми входили в одну організацію зелених із дещо радикальною програмою. Англієць Альберт Скотт, лідер організації, був моїм коханцем кілька років, поки не перейшов межу. Діяльність організації стала класифікуватися як екотероризм. Подібного радикалізму я не поділяла. Ми моторошно сварилися. Пішла я від Альберта по-англійськи. Одразу після отримання диплома поїхала на батьківщину. Це допомогло мені уникнути судимості та примусової депортації.

Ганна Соболєва навчалася на художника. Ілона у минулому працювала моделлю. Хобі у неї було одне — заняття йогою.

Вислухавши всіх, я не розчарувалася. Принаймні всі чоловіки були готові до фізичної праці. Фундаментальних знань у хімії, фізиці ніхто не мав, але поверхневі були у всіх.