Читати книгу - "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"

— Я готова.

— Бачу, — сказав Микита, притискаючись до проходу, не збираючись виходити. — Про що виговорили?

Я здивувалася його питанню й розгубилася.

— Та ні про що таке особливе, — мої щоки почервоніли, коли я згадала про що саме ми з нею говорили.

Він примружився. Я подумала, що він злиться, але на секунду мені також здалося, що його губа сіпнулася.  Він випрямився і відійшов, даючи мені простір, аби пройти. Я не вагаючись прошмигнула і швидко спустилася по сходах.