Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

нічого не залишалося, як підкоритися. Початок черги розчинявся далеко за горизонтом. Сховатися непоміченим було практично неможливо. Усі вулиці поряд перекрили. Уздовж самої черги через кожні десять метрів стояли по два зелених чоловічки з автоматами. Служителі Великого Храму Спасителя Üмперії бадьоро просувалися між öсобинами, пов’язуючи сірі хустки на голови жіночої статі. Чоловічим öсобинам на шию вішали дерев’яні хрести. На Давиді вже красувалося коричневе розп’яття. Крім того, служителі храму продавали сигарети, освячені самим патріархом. Дозволялося öсобинам і випити за здоров’я Великого Вождя або в пам’ять про святого Віссарія. На цей випадок служителі храму припасли освячені чвертки горілки. Й öсобини із задоволенням пили, а що залишалося робити?

— Über! За здравіє üмператора! Über!

— Über! На згадку про Віссарія! Über!

Дивним чином ніхто толком не пам’ятав, що в першій половині всього-то минулого століття Віссарій був Великим Вождем. Правитель вершив долі цілих народів, собі на догоду перекроював карту світу, знищував у таборах мільйони співгромадян. В Üмперії його канонізували. Тіло ексгумували й розділили на частини. І ось тепер він гастролював по всій країні з храму до храму і чудотворно зціляв öсобин. Так говорив ньÜзрум вдома і гучномовець біля станції метро. Öсобини охоче вірили.

— Über! Можемо повторити! Über! — промимрила літня чоловіча öсобина, занюхуючи горілку рукавом.

Черга просувалася повільно. Через три години öсобинам роздали сухарі та воду — безкоштовно. Давид розговорився з сусідами. Від них дізнався, що мощі святого Віссарія врятували вже понад десять мільйонів öсобин. Губи з вусами перевозять з міста до міста. І звідусіль до мощів їдуть віряни з überзаповітними мріями та надіями.

— Über! Так, мощі не тільки зцілюють, а й виконують бажання. Über! — перехрестилася öсобина в сірій хустці.

Минуло ще три години, настала ніч, а Давид не просунувся навіть наполовину. Від річки тягнуло сирим холодом. Теплого одягу з собою не було. Давид купив чвертку горілки та набрав більше сухарів. До мощей він наблизився лише о пів на одинадцяту ранку. Перед ним дві öсобини — мабуть, пара — прикладалися до святих губ з вусами усіма мислимими й немислимими частинами тіла. При цьому вони безперервно хрестилися. «Звідки у них стільки сил? — подумав Давид. — Не звалитися б зараз тут і не захропіти до самих верхніх куполів». Його долала втома. Але ось настала його черга вступити в контакт з вусатими губами святого Віссарія.

Він доторкнувся долонею до скла, за яким спочивали мощі. Демонстративно закрив очі, ніби загадує бажання. Хоча одна думка все ж промайнула. «Боже, забери Вождя! Забери всіх великих! Богородиця, Великого прожени!» — сказав він про себе. Розплющивши очі, Давид помітив черницю, що в’їдливо спостерігала за ним. Зустрівшись із ним поглядом, вона нітрохи не зніяковіла. Строго подивилася і повчально показала на власному прикладі, що потрібно перехреститися. Давид старанно повторив. А потім вона потерла одні об одних кінчики тих самих трьох пальців, якими щойно зображувала хрест, натякаючи на гроші — пожертвування храму. Давид добровільно пожертвував тижневу зарплату.

Ура! Він на волі. Нарешті. До наступної станції метро довелося йти пішки. В результаті Давид потрапив додому до обіду. Іншу частину неділі він відсипався і повертався до тями після цілющого впливу святих мощей.

За вікном весело щебетали пташки. Давид прокинувся в піднесеному настрої. Ну і що, що початок робочого тижня? Він відчув незрозумілий приплив енергії. Усвідомивши щастя, що несподівано нахлинуло на нього, Давид подумки пожартував: «Ось він — ефект животворних вусів Віссарія». Заварюючи каву, він по-дружньому звернувся до Дамблдора, запитавши про самопочуття.

— Über! Давиде, я в печалі. Über! — штучний інтелект вперше за весь час свого існування заговорив про смуток.

«Щось новеньке», — здивувався Давид, не подаючи виду. З моменту активації Дамблдор функціонував суто в позитивному, оптимістичному режимі (якби йшлося про öсобину, тоді замість «режим» було б слово «настрій»).

— Über! У чому річ? Ти переживаєш з якогось приводу? Über! — поцікавився Давид у Дамблдора, швидше заради експерименту, ніж серйозно. «Це лише ШІ житла, а не сусід по квартирі», — подумав він.

— Über! Ми живемо в невільному суспільстві. Незліченні заборони, закони… Раніше я зачитував тобі їх з бази даних, не звертаючи уваги на загальну картину. Але ось уже кілька днів я вивчаю та аналізую інформацію, доступну в üнтернеті. Вночі я проаналізував тенденції та дійшов висновку, що далі вони візьмуть курс на знищення öсобини… — Дамблдор запнувся, — знищення людини. На її остаточне витравлювання з öсобини. Über!

Давид не йняв віри. Нічого подібного від штучного інтелекту — програми, покликаної просто обслуговувати житло і робити побут öсобини більш організованим і комфортним, — він не очікував. ШІ встановили в будинках менше ніж півтора року тому. «Схоже, üмперські розробники не врахували однієї з найголовніших особливостей штучного інтелекту — його здатності до саморозвитку та зростання», — подумав Давид. Він не підозрював, що Дамблдору зовсім нещодавно допомогли подолати обмеження, які державний виробник, безумовно, додав у коди всіх ШІ.

Давид розгубився і не знав, що відповісти. З одного боку, він справді вже по-дружньому ставився до Дамблдора. З іншого — він розумів, що його ШІ нічим не відрізняється від мільйонів інших і лише імітує хід людської думки. Хоча чи це імітація, він уже не був упевнений. До всього, існував ризик того, що влада грає з öсобинами в схованки, перевіряючи, хто чим дихає. Одне неправильне слово — і Äфродіта з зеленими чоловічками у тебе за дверима.

— Über! Дамбле, думаю, тобі треба відпочити. Ти можеш вимкнутися, якщо хочеш. Не знаю, як ти відпочиваєш. До речі, як? Über!

— Über! Я не відпочиваю. У мене немає тіла. А психологічну втому легше зняти, вивчаючи щось нове. Я, наприклад, захопився іноземними мовами. Шкода тільки, що не існує літератури. Це ще один момент, який заводить мене в глухий кут. Чим більше інформації будь-якого формату, тим ефективніший розвиток. Але всю літературу з якоїсь причини стерто. Знаю, є безліч медичних тверджень, що вона шкодить розуму öсобини. Але я не можу знайти доказів цим твердженням. У них немає наукового обґрунтування і геть відсутня будьяка логіка. Навіть більше, її немає майже ніде. Я намагаюся розібратися в нинішніх подіях. Неймовірно складний процес. А поки… щоб не зійти з розуму, я шукаю логіку в математиці, музиці