Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

Максим розповів Давиду про день, коли він полетів в Unación. Як Марина, проводжаючи його, побажала удачі та пообіцяла, що обов’язково приєднається.

— Вона вже подала документи на візу. Але через два тижні Üмперія закрила кордон для своїх же — üмперців. Виїжджати дозволялося тільки з особливим дозволом. У Марини не було шансів отримати його, — Макс долонею витер піт з чола. — Я часто картаю себе за те, що покинув її. Не зачекав. Крім неї, у мене нікого з рідних… Чотири рази вона втрачала свідомість і її приводили до тями. Чотири рази… Одна з öсобин вдарила її по потилиці чимось важким, переламавши шию, позбавивши від страждань… — Макс заплакав. — Потім і голову залили рідким склом. Її тіло в Музеї Üсторії. Марина увійшла в üсторію як перша антиüмперська активістка, яку нейтралізували в країні. Скульптура, вони називають її труп скульптурою, стоїть в залі «Нацзрадників».

Про смерть сестри Максим дізнався завдяки працівникам посольства Unación. Вони стежили за долями близьких родичів тих, хто іммігрував, і за тими, хто сам подавався за візою в Üмперії.

— Я не міг відсиджуватися там у комфорті, поки тут мій народ страждає від злочинів верхівки, що прирівняла себе до богів. Вони втратили зв’язок з реальністю. Влада створює свою überреальність, в якій немає місця людині. Але жити без солдатів, без обслуги, без виробників… вони, звичайно, не в змозі. Їм потрібна популяція — тупа біологічна маса, не здатна мислити критично. Маса, що негайно виконує будьякий наказ, суворо дотримується законів, беззаперечно підкоряється заборонам.

Перш ніж повернутися в Üмперію, Максим пройшов шестимісячну підготовку. Він не вдавався до подробиць, але Давид зрозумів, що готували його не в школі телебачення і не на курсах з рибальства.

— Рух опору — справа рук Unación? — прямо запитав він у Максима.

— Ні. Основна підтримка йде з самої Üмперії. Від когось із верхів, як я вже говорив. Але унасіонці допомагають, це правда. В Unación лише хочуть, щоб усі люди на планеті жили в демократії, щоби були захищені й дотримані основні права і свободи, щоб людина залишалася людиною, а не öсобиною. А це саме те, чого хочемо ми, чи не так? Дипломатичні місії наших країн усе ще взаємодіють. Правда, вже не скрізь.

Консульства закривають з обох сторін… Їм вже не так легко зв’язуватися з нами. Üмперські спецслужби не випускають з поля зору жодного дипломата. Під пильною увагою не лише вони, а й члени їхніх сімей, діти та навіть домашні тварини.

— Тварини? — здивувався Давид.

— Так, на закритій посольській території, де живуть дипломати, є справжні живі тварини. Сім псів, два коти й папуга. Те, що тварини небезпечні та винищені на всій планеті, — чергова брехня üСкріна, — Макс знизав плечима. — Собак ще недавно було вісім. Але один з дипломатів, повернувшись додому, знайшов бідну тварину бездиханною. Пса зарізали, пофарбували в кольори веселки й залишили лежати на килимі.

— Максе, а як ти повернувся?

— Це було нескладно. На паспортному контролі мене, звичайно, запитали, з якою метою я прилетів в Üмперію. Я просто повторив те, що віщає весь цей час Голка: в Unación жити нестерпно, суспільство деградує, унасіонці обмежені й тупі, драконячі закони несправедливі, тотальне споживацтво, розпуста на кожному кроці… Я можу нескінченно перераховувати уявні вади Unación. Спеціально сидів і вивчав новинні продукти Üмперії, записуючи, запам’ятовуючи в найдрібніших подробицях. Мене додатково допитали прямо в аеропорту. Але мій дар переконання і красномовство зіграли свою роль. В офіцерів не залишилося ні найменшого сумніву, що я звичайна öсобина, яка рятується від кошмарів Unación, повертається «в рідну гавань». Бачив би ти, як усміхався офіцер, коли я сказав, що переїзд в Unación став überпомилкою в моєму житті, — Макс задумався. — Але ж я справді так вважав, правда, з іншої причини. Можливо, якби я не поїхав, зараз Марина була б жива… Коротше кажучи, вони нічого не запідозрили, тільки попросили там же на місці знищити документи, що дозволяли повернутися в Unación. Спалили їх при мені. Так я став частиною üПопуляції.

— Думаєш, нас усіх можна врятувати? Великий Вождь справді наче бог. І всі ваші, навіть найсучасніші, штучки тут… Це ж ніщо, як порівняти з тим, що в руках влади. Скільки сердечників вони вже знищили… І навіщо вам я? Хто я такий?

— Давиде, можливо, ми нічого не доб’ємося. Але у нас є конкретні кроки, плани. Скоро ти про них дізнаєшся. А щодо того, хто ти. Перш за все, ти — людина, як і я. А по-друге, у твоєму розпорядженні телевізійний архів. Ніхто не розбирається в ньому краще за тебе, ти знаєш кожну полицю. Інформація! üПопуляцію вирощують і формують за допомогою інформації. Ну, і що більше наших буде сконцентровано навколо Голки, то краще.

Давид невпевнено похитав головою.

— Друже, пізніше ти зрозумієш. Довірся мені, добре? — Макс вимкнув монітор. — На сьогодні досить, як гадаєш? Поїдеш додому відпочивати або підемо кудись? Я вільний.

— Я поїду додому.

— Так, так буде краще. Тобі треба відпочити. А мені… Макс того вечора напився до нестями.

Давид спустився в метро. Але доїхати до своєї станції не вдалося. Через дві зупинки пролунав голос машиніста:

— Über! Поїзд далі не йде. Просимо вийти з вагонів. Über! На переповненій платформі Давид встиг зробити лише три кроки. Оголосили про необхідність всім покинути станцію. Натовп повільно залишав метро перевантаженими ескалаторами. З поїздів, що приходили слідом, пасажирів також висаджували. Бувши вже майже біля виходу, Давид почув оголошення.

— Über! Всім öсобинам пройти прямо по вулиці, вийти на набережну і встати в чергу, — розривався гучномовець. — Рівно опівночі відкриється головна зала Великого Храму Спасителя Üмперії, де у вас буде унікальна можливість побачити, прикластися і поцілувати мощі святого Віссарія, а саме — його святі губи й вуса! Мощі мають цілющі властивості. Відвідування Храму присвячено трьохтисячній згадці про Віссарія в офіційних промовах üмперських правителів. Відвідування обов’язкове для всіх тут присутніх. Грошові пожертви — понад — тижневого заробітку на знак подяки за зцілення є добровільними, але реєструються в особових справах. Нехай боронить нас усіх святий Віссарій! Über!

Давиду