Читати книгу - "Кава зі смаком кохання , Тея Найт"

Минув рік відтоді, як Захар зробив мені пропозицію. Наші діти вже впевнено ходили й були наймилішими гостями на нашому святі. День був теплим, ясним, і здавалося, навіть природа святкувала разом із нами.

Ми вирішили провести весілля на галявині неподалік нашого дому. Арку прикрасили білими трояндами, а доріжку до неї вистелили пелюстками. Гості почали збиратися з самого ранку, допомагаючи з останніми приготуваннями.

Підготовка до церемонії

Каріна з самого ранку була поруч зі мною, допомагаючи з макіяжем і сукнею. Моя весільна сукня була простою, але елегантною, з мереживними деталями, що спускалися до підлоги. Вона була створена спеціально для мене — така, що нагадувала легку хмаринку.

— Алісо, ти просто неймовірна, — сказала Каріна, поправляючи мою фату.

— Сподіваюся, він не зомліє, коли побачить, — жартуючи відповіла я.

У цей момент у кімнату забігли наші діти, у святкових нарядах. Їхні очі світилися від щастя. Макар намагався притримувати піджак, а Віка грайливо крутилася у своїй сукенці.

— Ви мої маленькі янголятка, — сказала я, обіймаючи їх обох.

                           *************

Тим часом Захар готувався у сусідній кімнаті. Андрій, як завжди, був поруч із ним, намагаючись зняти напругу.

— Слухай, бро, ти вже зробив стрибок із парашутом, невже весілля здається складнішим? — сказав Андрій із усмішкою.

— Це не складніше, але значно важливіше, — відповів Захар, поправляючи манжети сорочки.

                                      ***********
Церемонія

Коли настав час церемонії, усі гості зайняли свої місця. Віка й Макар, тримаючись за руки, повільно йшли попереду, несучи кошик із пелюстками. За ними йшла я, тримаючи маму під руку.

Очі Захара засвітилися, коли він побачив мене. Він виглядав таким впевненим і спокійним, але я помітила, як його пальці злегка тремтять.

— Ти неймовірна, — прошепотів він, коли я підійшла до нього.

Священик розпочав церемонію, і ми обмінялися клятвами.

— Алісо, ти дала мені другий шанс. Я обіцяю більше ніколи не підвести тебе, завжди бути поряд і захищати тебе і нашу сім’ю, — сказав Захар, вдивляючись мені в очі.

— Захаре, ти довів мені, що справжнє кохання може перемогти всі перешкоди. Я обіцяю довіряти тобі і завжди бути твоєю підтримкою, — відповіла я, вдихнувши, щоб стримати сльози.

Він одягнув на мене обручку — витончену, з діамантом у формі краплі. Її блиск збігався з радістю в моєму серці.

Коли ми поцілувалися, гості вибухнули оплесками, а діти підбігли до нас, обіймаючи нас за ноги.

Святкування

Галявина була прикрашена вогниками, квітами й стрічками. Стіл ломився від страв, а посередині стояв розкішний весільний торт. Каріна, Андрій, мама й усі наші близькі були поруч.

— За щастя нової родини Білових! — вигукнув Андрій, піднімаючи келих.

Діти весело бігали навколо столів, сміючись і тягнучи за собою стрічки. Ми танцювали, сміялися, і кожен із гостей, від маленьких до старших, відчував тепло й радість цього дня.

Наприкінці вечора Захар узяв мене за руку й підвів до дітей, які вже втомилися й ледве трималися на ногах.

— Ось наше майбутнє, — сказав він. — Я ніколи не дозволю нічому зруйнувати наше щастя.

Я пригорнулася до нього, знаючи, що тепер усе справді буде добре.❤️

Кінець