Читати книгу - "Пес Баскервілів"

152
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 47
Перейти на сторінку:

— Науковий розум Бертільона буде завжди мати досить поважний вплив …

— Так чи не краще вам порадитися з ним?

— Я казав, про розум науковий. Що ж до практично — ділової людини, то всі визнали, що ви цією стороною єдиний. Сподіваюсь… Я не навмисне …

— Еге ж, — сказав Голмз. — Я вважаю, пане Мортімер, ви зробите краще, коли без дальших балачок будете ласкаві просто розказати мені, в чому завдання, розв’язання якого потребує моєї допомоги.

Розділ 2
Прокляття над Баскервілями

— У мене в кишені рукопис, — почав Джеймз Мортімер.

— Я це помітив, як тільки ви ввійшли в кімнату, — сказав Голмз.

— Це старий рукопис.

— Не новіший вісімнадцятого століття, коли це тільки не підробка.

— Як ви могли про це довідатися?

— Ввесь час, як ви говорили, з вашої кишені виглядав цей рукопис цалів на два. Поганий був би я експерт, якби не міг визначити дати документа з точністю до десяти років. Може, ви читали мою невелику монографію про це? Я достосовую цей документ до 1730 року.

— Точна його дата 1742.

— При цьому лікар Мортімер вийняв документ з кишені.

— Цей родинний документ мені довірив сер Чарлз Баскервіль, несподівана й загадкова смерть якого, приблизно три місяці тому, спричинила такий подив у Девоншірі. Я можу сказати, що був його другом і лікарем. Це був чоловік великого розуму, суворий, практичний і з таким самим мало розвиненим уявленням, як у мене самого. Тим часом він поважно поставився до цього документа: його розум був підготовлений до кінця, що його спіткав.

Голмз узяв рукопис і розгладив його на своїм коліні.

— Зверніть увагу, Ватсоне, на оці довгі та короткі «s». Це одна з тих небагатьох вказівок, що дали мені змогу визначити дату.

Я подивився з‑за плеча мого приятеля на жовтий папір вицвілого манускрипта. В заголовку було написано: «Баскервіль Гол», а внизу великими цифрами надряпано «1742»…

— Це має вигляд якогось оповідання.

— Так, це виклад одної легенди родини Баскервіль…

— Але, оскільки я пам'ятаю, ви хочете порадитися зі мною про щось більш сучасне і практичне.

— Про найсучасніше. Про найпрактичнішу негайну справу, яку треба розв'язати за двадцять чотири години. Але рукопис недовгий і щільно поєднаний із справою. З вашого дозволу, я його вам прочитаю.

Голмз притулився до спинки фотеля, склав укупі кінці пальців обох рук і заплющив очі з виразом покори. Лікар Мортімер повернув рукопис до світла і почав читати високим голосом таке цікаве оповідання:

«Багато говорилося, про походження Баскервільського пса. Але через те, що я по прямій лінії родом від Гюго Баскервіля і через те, що я чув цю історію від мого батька, а він — від свого, то я виклав її з цілковитою певністю, що вона стала саме так, як тут написано. І я бажав би, щоб ви, сини мої, вірили в те, що та сама справедливість, яка карає гріх, може також милостиво простити його і що немає того тяжкого прокляття, якого б не можна було спокутати молитвою та каяттям. Навчіться ж з цього оповідання не страхатися вчинків минулого, але швидше, бути обачними щодо майбутнього, щоб гидкі пристрасті, від яких так жорстоко постраждав наш рід, не були знову розпущені на нашу погибель.

Отже, знайте, що під час великого повстання (на історію якого, написану вченим лордом Кларендоном, я мушу звернути вашу пильну увагу) помістя Баскервіль посідав Гюґо Баскервіль, найодчайдушніший чоловік. Ці якості сусіди й простили б йому, але він відзначався такою надзвичайною розпустою, що ім'я його набуло неслави на цілому заході. Сталося так, що Гюґо полюбив (коли можна визначити таким гарним словом його ганебну пристрасть) дочку селянина, що орендував землю близько Баскервільського помістя. Але молода дівчина, гарна, тиха, завжди уникала його, боячись його поганої слави.

Одного разу у свято Гюґо та п'ять чи шість його ледачих і лихих друзів прокралися на ферму і вкрали дівчину, поки батька її та братів не було дома, про що він добре знав. Дівчину привезли в замок і посадили в кімнаті верхнього поверху, а Гюго та його друзі почали звичаєм бенкетувати. Тим часом дівчина, чувши пісні, вигуки та страшенну лайку, що лунала до неї з низу, трохи не збожеволіла, бо коли Гюґо Баскервіль був п'яний, він, кажуть, вживав таких виразів, що ними можна було цілком збентежити людину, яка чула їх. Доведена до надзвичайного жаху, вона зробила те, що злякало б найсміливішого чоловіка: по плющеві, що вкривав (і нині вкриває) південний мур, вона спустилася з карнизу і побігла через болото до батькової ферми, що стояла від замку за дев ять миль.

Трохи згодом Гюґо задумав провідати свою гостю, щоб дати їй попоїсти та напитись (а може — і з якою іншою гидкою метою) і знайшов клітку порожньою: пташка вилетіла. Його ніби опанував диявол, і він, метнувшись униз, убіг у їдальню, скочив на великого стола, перекидаючи фляшки та страви, і закричав на ввесь голос, що ладен в цю ж саму мить віддати себе на що завгодно, тільки йому б пощастило здогнати дівчину. П’яниці пороззявляли роти, бачивши скаженство свого господаря, як раптом один із них, найлихіший з усіх, а можливо, найп’яніший, закричав, що слід було б випустити на неї хортів. Почувши це, Гюґо вибіг з дому і, покликавши конюхів, наказав їм осідлати його кобилу і випустити хортів. Коли це було зроблено, він дав хортам понюхати хустку дівчини, навів їх на слід і з галасом помчав по осяяному місяцем болоті.

П’яні приятелі Гюґо стояли, витріщивши очі, не розуміючи що таке зробив він так сквапливо. Але раптом їхні обважнілі голови провітрились, І вони зрозуміли, що мусить статися на болоті. Всі захвилювались: хто вимагав свій пістоль, хто свого коня, а хто ще фляшку вина. Нарешті вони прийшли до пам'яті і всією юрбою (всього тринадцять чоловіків) сіли на коней і кинулись доганяти Гюґо. Місяць ясно світив над

1 2 3 4 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пес Баскервілів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пес Баскервілів"