Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

першого числа припинили офірувати барана.

Учитель заперечив:

— Тобі, Ци, шкода цього барана,

А мені шкода цього ритуалу.

18

Учитель сказав:

— Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.

19

Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:

— Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.

20

Учитель сказав:

— «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.

21

Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:

— володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.

Учитель, почувши це, сказав:

— Здійсненого не пояснюють,

За те, що зроблено, не докоряють

І в тому, що було, не винуватять.

22

Учитель сказав:

— Гуань Чжун був не дуже й здібний.

Хтось запитав:

— А чи не був він ощадливий?

Учитель заперечив:

— Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?

— Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?

— У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? — була відповідь.

23

Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа лу, Учитель сказав:

— а музику, її знати можна! Спершу виконують — нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.

24

Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:

— Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.

Учні його представили.

А вийшовши, він сказав:

— Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.

25

Учитель казав про музику «весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.

26

Учитель запитав:

— Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?

Глава 4. Там, де людяність

1

Учитель сказав:

— Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?

2

Учитель сказав:

— Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність — насолода, а мудрому вона приносить користь.

3

Учитель казав:

— Лише той, хто насправді людяний, уміє і любити людей, і гидувати ними.

4

Учитель казав:

— Спрямованість до людяності звільняє від усього поганого.

5

Учитель сказав:

— Шляхетність і багатство — це те, чого люди прагнуть; якщо вони надбані нечесно, чеснотливий муж від них відмовляється. Бідність і приниженість — це те, що людям ненависне. Якщо вони незаслужені, чеснотливий муж ними не гидує. Як може чеснотливий муж придбати ім’я, якщо відкине людяність? Чеснотливий муж не розстається з людяністю навіть на час трапези. Він неодмінно з нею, коли поспішає, і неодмінно з нею, коли перебуває в небезпеці.

6

Учитель сказав:

— Мені не траплявся ще той, кому приємна людяність і огидна нелюдяність. Кому приємна людяність, того не перевершити.

А кому огидна нелюдяність, той проявляє людяність і уникає зустрічі з усім нелюдяним. Чи буде хто-небудь здатен протягом усього дня старатися бути людяним? Мені не траплялися люди, яким бракувало б для цього їхніх сил. Може, і є такі люди, але я їх не зустрічав.

7

Учитель сказав:

— Кожен помиляється залежно від своєї схильності. вдивися в помилки людини — і пізнаєш міру її людяності.

8

Учитель казав:

— Хто вранці чує про путь, той може ввечері й померти спокійно.

9

Учитель сказав:

— Хто ступає на путь, але соромиться, що погано їсть і вдягається, із тим і говорити не варто.

10

Учитель сказав:

— У справах під Небесами чеснотливий муж нічого не шкодує і не нехтує, але чинить так, як справедливо.

11

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж прагне доброчесності,

Мала людина сумує за своєю землею;

Чеснотливий муж воліє бути покараним,

Мала людина сподівається на милість.

12

Учитель сказав:

— Коли зважають лише на зиск, то множать лють.

13

Учитель казав:

— Які можуть бути труднощі, коли здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості? Нащо потрібен ритуал, коли не здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості?

14

Учитель сказав:

— Не журися, що тобі нема місця,

А журися через свою недосконалість;

Не журися, що тебе ніхто не знає,

Та прагни того, щоб зажити слави.

15

Учитель сказав:

— Шень! Крізь мою путь іде одне. Учитель Цзен із ним погодився.

Коли він вийшов, учні спитали:

— Що це значить?

Учитель Цзен відповів:

— У путі вчителя саме лише глибоке співчуття.

16

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж осягає справедливість.

Мала людина осягає вигоду.

17

Учитель сказав:

— Зустрівши гідну людину, намагайтеся зрівнятися з нею; зустрівши негідну, заглиблюйтесь у себе.

18

Учитель сказав:

— Служачи батькові й матері, їх направляй якнайм’якше;

А бачиш, що не слухають,

Їх шануй, їм не супереч;

А турбуватимуть, ти не ремствуй.

19

Учитель казав:

— За життя батька та матері Далеко від них не виїжджай, а поїдеш, будь на одному місці.

20

Учитель сказав:

— Хто не міняє батьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батьків.

21

Учитель сказав:

— Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.

22

Учитель сказав:

— Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.

23

Учитель сказав:

— У стриманої людини менше промахів.

24

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.

25

Учитель сказав:

— Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.

26

Цзию сказав:

— Наполегливий ти з правителем — І ось уже тебе зганьбили; Наполегливий ти з друзями —

І дружби тієї уже нема.