Чоловік продовжує рух, як ні в чому не бувало, а от я навіщось озираюся і проводжу поглядом широкі плечі у костюмі темного синього кольору.
Сильно стиснутий у руці телефон вібрує, я згадую про Митька.
Відриваю погляд від нахабного незнайомця, продовжую свій шлях, але думати про нього не перестаю всупереч вимогливому Мітіному: «Гей, ти де?».
Чоловік не має права так поводитися. Він має поважати жінок. І якщо це справді йому сьогодні всі пропонують своїх дочок у наречені, то я дуже рада, що мій бабаси в такому брати участь не стане.
Він з дитинства обіцяв мені: чоловіка я оберу сама.
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заміж у покарання, Марія Акулова», після закриття браузера.
