Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Розділ 3

Я прокинувся від дотику маленьких рук на моєму обличчі, відкрив очі і побачив Ейворі із скуйовдженим волоссям. Я схопив її у свої обійми та поцілував у волосся, від чого вона голосно засміялася

 - Доброго ранку, принцесо - дивлюсь на неї і поправляю її темне волоссячко

 - Доброго ранку, та. - вона потягнулась ручкою до моєї щоки і торкнулася, але відразу її забрала

 - Ти колючий - я посміхнувся

 - Справді? Тоді твоєму таткові треба поголитися - вона посміхнулася і вирвалася з моїх обіймів, стягнула з мене ковдру на підлогу і знову залізла на ліжко

 - Ходімо у ванну тату - вона взяла мене за руку змушуючи піднятися. Коли я встав з ліжка вона побігла до ванної, а я за нею зі словами "якщо дожену, то з'їм".

Я зайшов у ванну, а Ейворі стояла мене чекала. Я зробив вигляд, що засмутився через те, що не зміг її догнати.

я допоміг їй стати на стільчик, щоб вона могла вмитися та почистити зубки. 

Я вже наносив піну для гоління на обличчя, як помітив її прискіпливий погляд

 - Принцесо, все добре? - я торкнувся її щічки

 - Можна тобі допомогти? - вона дивилася на мене щенячими очима, як я міг їй відмовити? Я став біля неї і дав їй станок. Я тримав її за руку коли вона водила лезом по моєму обличчі, не то, що я боявся, що вона поріже мені шкіру, я лише не хотів, щоб в разі чого вона засмутилася, що зробила мені боляче.

Через 10 хвилин ми закінчили, я вмив лице і витер рушником. Взяв її на руки і ми попрямували на кухню

 - Що бажає моя принцеса на сніданок? - я посадив її на стільчик. Вона торкнулася пальцем своєї щічки і задумалася

 - Хочу вівсянку з фруктами - відповіла Ейворі

 - Чудовий вибір доню - я поставив варитися вівсянку, та взяв фрукти які обрала Ейворі і нарізав їх. 

Поки я відвертався ця маленька "шкода" встигала вкрасти шматочки банану чи полуниці

Нарешті вівсянка була готова і я додав до неї фрукти, Ейворі вже чекала свою кашу. Я поставив її тарілку і вона відразу спробувала її

 - Дякую, та - я посміхнувся і теж сів за стіл, щоб поснідати.

Після сніданку напевно пройшла година. Я заходжу в дитячу з одягом для Ейворі

 - Ти не забула куди ми сьогодні йдемо? - вона підхопилася і підійшла до мене

 - Гуляти з іншими дітками? 

 - Так, доню. Вгадала, тому давай я допоможу тобі переодягнутися і ми поїдемо - вона заплескала в долоні і ми швиденько перевдяглися. 

Ми вийшли на вулицю і підійшли до машини, я посадив її у дитяче крісло, обійшов машину і сів за кермо. Ми зрушили з місця до розважального центру.

АВЕНІР

На наступний день я тільки потрапила додому, я відразу піднялася в кімнату в якій провела всі свої підліткові роки.

Я не знаю скільки часу так пролежала в ліжку, але було вже дуже темно. До мене постукала мама та зайшла

 - Авенір, до тебе прийшли - я сіла в ліжку

 - Хто? - в кімнату зайшов Тарло і мама зникла за дверима

 - Чого ти прийшов? - він підійшов та сів на край ліжка, я відсунулася трохи

 - Авенір, мені шкода, що я тоді так зірвався на тобі. Пробач мені і повертаймось додому

 - Тарло, що ти верзеш? Ти посмів вдарити мене, погрожував вбити мене, якщо я не позбудусь дитини. Я ніколи не пробачу тебе, чуєш мене? Ніколи тобі не отримати мого прощення!

 - Авенір, люба моя. Як ти можеш залишити дитину без батька, ти ж не така - я не знаю для чого він прийшов, але в його очах не було і краплі жалю

 - Буде потрібно, то у моєї дитини батько буде і це будеш не ти. Бо я розриваю наші стосунки, ніколи не приходь в цей дім і не порушуй мого спокою. А тепер йди звідси - його вилиці почали демонстративно показувати своє невдоволення, він мовчки вийшов з кімнати голосно вдаривши дверима.

Я лягла в ліжко і видихнула закривши обличчя руками.

Я спустилася вниз до батьків, вони глянули на мене

 - Мамо, тату, я хочу поїхати до Девіда. - мама підійшла до мене

 - Я його повідомлю доню, я думаю він буде не проти твого приїзду. 

 - Дякую, і ще ви б не могли забрати мої речі у Тарло? Я не хочу бачитися з ним..

 - Я сам заберу, не хвилюйся - сказав тато, я легко посміхнулася і піднялася до себе.

Я сіла на ліжко і оглянулася кімнатою, тут і досі є стенд з моїми фото, з фото моїх колишніх друзів, моїх кумирів. Різні цитати з фільмів та книг, декілька моїх малюнків. Я підійшла до стенду і розглядала фото, мою увагу привернуло фото де я стою біля Девіда і його знайомого, я взяла фото в руки і розглядала фото того хлопця.

Знайоме обличчя, вже тоді у нього були виразні лінії обличчя, його очі.. вони такі темні, не карі, а чорні. Я ніколи не любила чорні очі, але ці просто затягували..

Та і я пам'ятаю як я тікала з дому до Девіда і цього хлопчика, цікаво який він зараз?..

До мене зайшов тато, він побачив фото в моїх руках і підійшов

 - Оу, це Девід і якщо не помиляюсь Картер, а ти як завжди втекла до них - він посміхнувся, а у мене наче дух перехопило від імені Картера

 - Я геть не пам'ятаю Картера, але пам'ятаю як тікала до них, а потім отримувала від тебе з мамою - я посміхнулася і прикріпила фото на місце.

 - Я завтра вранці привезу твої речі, а у вечері поїдеш до Девіда 

 - Дякую, тату - я обняла його.

Коли тато вийшов я лягла в ліжко і відразу впала в глибокий сон

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍