Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння

Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

34
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 79
Перейти на сторінку:

Взагалі, баба Маняшка – видатна особистість. Живу тут вже майже рік і жодного разу не бачила, щоб вона чомусь здивувалася. І це натомість дуже дивувало мене.

Завжди спокійна, як паровоз, Маняшка сподобалася мені з першого погляду та першої розмови. Вона не лізла у чужі справи, не випитувала те, що її не торкалося, не радила того, чого не потребували, і не намагалася знайти мені кавалера, щоб я, бідолашна, не залишилася старою дівою.

Я загальмувала біля дверей, бо саме в цей час зразок квартирної господині вийшов з дому. Цікаво, чого це їй на вулиці знадобилося? Маняшка, зазвичай, в цей час сиділа перед телевізором, дивилася передачі про екстрасенсів, а якщо поруч були слухачі, то ділилася своїми враженнями. Я її враженнями не вражалася, бо не вірила в усю цю маячню.

– Ох, Наталко, – рівним, як завжди, голосом мовила Маняшка. – Життя ти не знаєш зовсім. Ось сказав хтось розумний: «Є, друже Герасим, на світі така бісівщина, що й не снилася навіть наймудрішим мудрецям». А ти, якщо не хочеш про розумних людей дивитися, вирушай до себе.

І я вирушала, попередньо захопивши ключик від літньої кухні, в якій було моє житло. Ключик суворо зберігався в будинку, але я була й не проти.

Нині ж, попри всіх екстрасенсів, літня дама впевнено прямувала до воріт.

– Баб Маняшко, куди це ви зібралися? – запитала я здивовано.

– Зараз одну річ привезуть, до тебе поставимо, – спокійно відповіла господиня квартири.

– А чому до мене? – обурено спитала я.

Вона не звернула на мій протест уваги і пояснила:

– Ближче набагато, ніж до будинку. Річ важка.

Як тільки почулись звуки машини, що наближалася, і засвітилися її фари, ми з господинею одночасно рушили до воріт, де вже зупинялася невелика вантажівка. З кабіни спритно вискочили два кремезні чолов’яги.

– І що, ці два силачі не донесуть вашу річ до хати? – сердито прошепотіла я Маняшці. Вона проігнорувала мій гнів і повторила:

– Річ поставлять до тебе, бо так потрібно, – і подала мені заздалегідь підготовлений ключик від мого житла. – Відкривай.

 

1 2 3 4 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"