Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

катастрофи — старий лише похитав головою й відповів, що його донька не може мати академічних досягнень. Сказане далі, виявилося пророчим для другої половини мого життя: маленька Лінь занадто розумна для роботи з фундаментальними науками, для цього треба бути простішим.

З плином часу я зрозумів всю глибину цих слів. Лінь, ти дійсно дуже розумна: кілька років тому ти відчула політичний вітер змін в академічній думці й ти була готова до цього. Читаючи лекції, ти змінила назву багатьох фізичних законів і сталих: так, закон Ома ти стала називати законом опору; рівняння Максвелла — електромагнітними рівняннями; сталу Планка — квантовою сталою... Ти почала пояснювати студентам, що більшість наукових результатів і досягнень є кристалізацією мудрості трудящих, а буржуазні академіки просто їх привласнили.

Але незважаючи на всі твої хитрощі, тобі так і не вдалося бути повністю своєю у революційному русі, увійти в його ядро. Ти так і не заслужила права носити на рукаві червону пов'язку «Революційний факультет». У тебе немає нічого, ти навіть не підтвердила кваліфікації, щоб і надалі викладати.

Твоє походження тягне тебе донизу: ти — частина Старого Китаю, твоя сім'я походить з інтелігенції, твої батьки — відомі вчені...

І якщо говорити про Ейнштейна, то насправді тобі є більше в чому покаятися, ніж мені. Узимку 1922 року Ейнштейн був проїздом у Шанхаї, і позаяк твій батько володів німецькою, його призначили супроводжувати вченого у цій поїздці. Ти багато разів переповідала мені історію про те, що твій батько обрав для наукової кар'єри саме фізику під враженням магії Ейнштейна. А ти пішла слідами батька, підкоряючись його волі. Можна навіть сказати, що Ейнштейн опосередковано став твоїм наставником, чому ти була дуже рада.

Пізніше я дізнався, що твій батько збрехав тобі на користь — він з Ейнштейном мав тільки коротку бесіду. Уранці 13 листопада 1922 року прогулювався з Ейнштейном Нанкінською вулицею[8] разом із Юй Юженем[9], президентом Шанхайського університету, і Цао Ґубіном, головним редактором газети «Дагун Бао»[10]. Проходячи повз ділянки, де ремонтували дорожнє покриття, Ейнштейн зупинився біля хлопчини в подертому одязі й з брудним обличчям, який зосереджено подрібнював каміння. Мовчки спостерігаючи деякий час за процесом, Ейнштейн поцікавився у твого батька: скільки хлопчина заробляє за день такої праці? Батько переклав Ейнштейну: п'ять центів. Це єдиний діалог, що відбувся між великим вченим, який назавжди змінив світ і науку, і твоїм батьком: вони обговорювали не фізику, не теорію відносності, а сувору реальність. Як потім розповідав твій батько, Ейнштейн, отримавши відповідь, на тривалий час закляк, спостерігаючи за механічними рухами робітника, навіть забувши про свою люльку, і лишався нерухомим, допоки вуглина в ній не згасла.

Щоразу, коли твій батько переказував мені цю історію, на всі мої розпитування, незмінно відповідав, зітхнувши: «У Китаї будь-яка ідея, що насмілилася занадто високо відірватися від землі, приречена тільки на жорстке падіння. Тяжіння реальності занадто сильне».

— Схили голову! — вигукнув один із охоронців на сцені. Це могло виявитися жестом милосердя з боку колишнього студента щодо свого викладача, бо всі жертви «Зібрань» мусили тримати голову, похиленою на знак каяття. І якщо Є нахилив би голову, то його громіздкий залізний ковпак упав би з голови, а утримуючи її опущеною, він зміг би уникнути спроб надіти його знову. Але Є не піддався спокусі й тримав голову прямо, підпираючи важкі сталеві прути своєю курчачою шиєю.

— Схили голову! Ти, впертий реакціонере! — одна з дівчат на сцені висмикнула ремінь і замахнулася на Є. Удар мідної пряжки припав точно в середину чола і залишив по собі ґулю, яка швидко забарвилася фіолетово-чорним. Є трохи похитнувся, але зумів устояти і випрямитися.

Один з охоронців продовжив:

— Коли ти викладав квантову механіку, ти також самовільно включав деякі реакційні ідеї, — і пильно подивився в бік Шао Лінь, даючи знак, що вона мусить продовжити.

Вона була рада підкоритися: коли знову почне говорити, то розум її функціонуватиме, підтримуваний необхідністю приведення аргументів у суперечці. Інакше він би давно вмер.

— Є Чжетай, ти не можеш відкидати ці звинувачення! Ти постійно викладав квантову механіку в копенгагенській інтерпретації!

— Так, це правда. Зрештою, ця інтерпретація найбільше відповідає результатам проведених експериментів. — Його тон, такий спокійний і врівноважений після нанесеного удару, здивував і збентежив Шао Лінь.

— Але ця інтерпретація свідчить, що зовнішнє спостереження призводить до колапсу квантової хвильової функції! Це є ще одним проявом реакційного ідеалізму і одним з найнахабніших тверджень!

— Філософія мусить керувати експериментами чи результати експериментів спрямовуватимуть філософію? — запитав Є Чжетай. Несподіване перехоплення ініціативи збентежило ведучих засідання суду.

— Звичайно, правильно керуватися марксистською філософією під час проведення наукових експериментів, — після паузи відповів один із супровідників.

— Тоді слушним буде й твердження, що правильна філософія звалюється просто з неба. А це суперечить твердженням, що істина виникає з досвіду. Що також суперечить марксистському принципу когнітивної природи пізнання.

Шао Лінь і обидва студенти четвертого курсу не знайшлися, що відповісти на це зауваження — вони не могли йти проти логіки, а висновок був повністю логічний. Але чотири дівчини ще вчилися в середній школі, і їм здавалося, що їхній революційний спосіб ведення дискусії, перед яким не втримається жоден із буржуазних міцних горішків, є єдино правильним. Дівчина, яка вдарила Є раніше, занесла руку і вперіщила професора ще раз. Три інші також дістали свої ремені: коли навколо демонструють подібне революційне завзяття, небезпечно виділятися. Студенти вважали за краще не втручатися: якщо твоя поведінка відрізнятиметься від поведінки оточення, тебе можуть вважати революційно неблагонадійним.

— Ти також викладав теорію Великого вибуху. Це найбільш реакційна з усіх наукових теорій! — один із колишніх студентів спробував змінити тему.

— Можливо, у майбутньому ця теорія і буде спростована, але два основних космологічних відкриття цього століття: закон Габбла щодо космологічного червоного зміщення і спостереження реліктового випромінювання абсолютно чорного тіла доводять нам, що на сьогодні теорія Великого вибуху є найточнішою теорією походження Всесвіту.

— Дурниці! — вибухнула Шао Лінь, почавши довгу лекцію про теорію Великого вибуху, доводячи її виняткову реакційність. Але новизна цієї теорії привернула увагу най-обдарованішої з чотирьох дівчат, яка мимоволі запитала:

— Час почався зі стану сингулярності? А що ж було до сингулярності?

— Нічого не було, — сказав Є таким тоном, неначе відповідав на запитання, поставлене будь-яким цікавим підлітком. Він повернувся і лагідно подивився на дівчину. З його ранами і залізним ковпаком це було