Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Юміл Велівера дивився прямо і з викликом. Точно як герої на ілюстраціях у маминих книгах.

І Ір'єна навіть на мить задумалася про те, що вийти за такого заміж було б зовсім не погано.

А Оринка потім ще й розповіла, що дружина цього практично ідеального чоловіка називає Змієм. І не завжди з ним погоджується.

І вже точно не стане покірно ходити слідом. Вона швидше піде пліч-о-пліч.

Загалом, якась дурепа, що плентається за спиною, йому навряд чи була потрібна.

Та й Ір'єні зовсім не хотілося ні за ким ходити.

І імператрицям готувати зілля навряд чи належить.

Втім, будь-кому, хто бачив поруч Юміла та його батька, стало б зрозуміло, що імператор до молодшого Велівера не має стосунку.

Ір'єна навіть спіткнулася через думку, що прийшла в голову.

Адже виходило, що батько не такий розумний, як вона завжди думала.

І насправді, він взагалі повівся, як примхлива дитина, яка побажала іграшку, будь-що-будь.

А Ір'єна вирушила цю іграшку добувати, навіть не задумавшись про те, що молодший Велівера може бути проти.

— Все так безглуздо, — прошепотіла Ір'єна. — Як у тій казці Камени, про лісового барона, який чомусь вирішив, що з п'ятдесятьма солдатами та десятком розбійників він зможе захопити місто. Завжди виходить якась дурня, коли не бачиш, наскільки великий світ і безпідставно вважаєш себе сильним.

Зітхнувши, вона пішла відсипатись, щоб не запізнитися на урок.

І рішуче викинула з голови і синьооких Велівера, І батька з його великими планами.