Читати книгу - "Там, де мовчать серця, Love"

Розділ 2: Пісня, що плаче

Софія сиділа на підлозі біля старої шафи, в руках тримала той самий щоденник. Сторінки були злегка пожовклі, обпалені часом, і на кожній — акуратний, витончений почерк. Поруч із кожною назвою пісні стояла дата. Деякі — ще з 80-х. Деякі — зі слідами сліз чи кави. А деякі... випромінювали щось більше, ніж просто спогади.

Вона обережно поклала долоню на перший запис — “Тиха ріка”. Як тільки її пальці торкнулись рядків, навколо запанувала дивна вібрація. Не звук — ні. Вона не чула. Але відчула. У повітрі загустіли кольори: блакитні тіні, м’яке світло, запах вологого вечора.

Раптово вона більше не була в квартирі. Перед нею — берег річки, молодий чоловік грає на гітарі, а поруч дівчина, що сміється, стискає його руку. Їхня любов — світла, щира, повна мрій.

Софія відчула сльози на щоках. Вона чітко знала, що ці люди вже не разом. І що ця пісня — була їхнім прощанням.

Коли видіння зникло, вона повернулась у тишу квартири. Серце билося частіше, руки тремтіли. Але разом зі сльозами прийшло і щось інше — відчуття, що вона не одна. Що цей щоденник — більше, ніж збірка спогадів. Це — карта душ.

І, можливо, шлях до зцілення її власного.

---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍