Читати книгу - "Пісня туману, Ліанна"

Тукіус знаходить краплю

Тукіус прокинувся серед тиші. Дощ зупинився. Лише туман, мов білий килим, лежав скрізь навколо. Його лапки ковзнули по мокрій землі, коли він почув тихий звук — не пісню, а щось інше. Поклик.

Під коренем старого дуба щось світилось. Маленький кристал, схожий на краплю, але не водяну. Вона пульсувала, мов серце. Тукіус простягнув лапку — і доторкнувся.

Світ розірвався шепотом.

Перед ним промайнули образи: величезне місто в тумані, музика без інструментів, очі — сині, як ніч. Він здригнувся і впав назад.

— Що це було?.. — прошепотів він. Але відповіла не крапля. Відповів хрускіт.

З кущів вистрибнув Грендел Хопп — високий, худорлявий, трохи незграбний, із величезними очима, що світились фіолетовим.

— Не чіпай краплі, дурнику! — вигукнув він. — Вони сплять, а ти можеш їх розбудити!

— Але ж вона... співала, — виправдовувався Тукіус.

— Саме тому й не можна! Бо коли крапля починає співати — змінюється все.

Він швидко сховав краплю у мох.

— Ти не уявляєш, що відкрив...

Тукіус запитав:

— А ти хто?

Грендел посміхнувся куточком вуст:

— Я той, хто вже один раз чув цю пісню. І майже зник.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍