Читати книгу - "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем"

сотні невинних людей так само безпідставно звинуватили в сексуальних домаганнях. Багато хто навіть сів за ґрати.

Для невдоволених власним життям людей такі пояснення-припущення, помножені на сенсаційні повідомлення в медіа — а в ті роки медіа просто накрило хвилями інформації про сексуальні домагання та жорстокість сатанинських культів, і ви теж могли стати жертвою насильства, — стали поштовхом до того, щоб у несвідомому багатьох людей зародилися вигадані спогади й пояснили їхні нинішні страждання так, аби перетворити їх на жертв. А жертви, як відомо, відповідальності не несуть. Терапія «притлумленої пам’яті» стала інструментом, за допомогою якого несвідомі бажання випливли на поверхню й перетворилися на нібито матеріальну форму пам’яті.

Урешті-решт цей процес і цей «виверт розуму» почав фіксуватися так часто, що для нього придумали спеціальну назву: «синдром хибної пам’яті». Через цей феномен відбулися зміни в порядку судових процесів. Тисячам психотерапевтів було висунуто звинувачення і позбавлено їх ліцензій. Терапію «притлумленої пам’яті» застосовувати перестали, її замінили на більш практичні методи. Нещодавні дослідження тільки підтвердили болючий урок тих часів: наші переконання надзвичайно гнучкі, а спогади страшенно ненадійні.

Популярна «народна мудрість» вчить нас «довіряти собі», «іти за покликом серця» і завалює ще купою красивих кліше.

Але, думаю, все-таки варто менше довіряти собі. Зрештою, якщо наші серце й розум такі ненадійні, нам, мабуть, варто більше піддавати сумніву власні наміри й мотивації. Якщо всі ми помиляємося постійно, то хіба не скептичне ставлення до самого себе, піддавання сумніву власних переконань і припущень — хіба це не єдиний логічний шлях до прогресу?

Звучить страшно і деструктивно. Але насправді все навпаки. Такий підхід не тільки безпечніший. Він дає свободу.

Небезпека твердої впевненості

Ерін сидить навпроти мене за столиком у суші-барі й намагається пояснити, чому не вірить у смерть. Минуло вже майже три години, вона з’їла рівно чотири огіркові роли й випила повну пляшку саке — сама. (Якщо бути точним, зараз вона вже на середині другої пляшки). Четверта година пополудні. Вівторок.

Я її не запрошував. Вона через інтернет виявила, де я, і примчала, аби побачитися.

Знову.

Вона вже бігала за мною. Розумієте, Ерін переконана, що може вилікувати смерть, але також переконана, що потребує моєї допомоги в цьому. Але не допомоги в бізнесовому сенсі. Якби їй потрібна була лише порада в галузі піару або щось таке, це було б нічого. Але Ерін вимагає більшого: щоб я став її хлопцем. Чому? Минуло вже три години розпитувань, випито півтори пляшки саке, але чіткої відповіді досі немає.

До речі, в тому ресторані з нами сиділа моя наречена. Ерін вважала, що вона обов’язково має брати участь у дискусії. Ерін хотіла пояснити їй, що готова «ділитися» мною і що моя дівчина (нині — дружина) «не має відчувати загрози» з її боку.

Я зустрів Ерін на семінарі з популярної психології 2008 року. Це була доволі приємна особа. Трошки «того», схожа на нью-ейджівську сектантку, але вона була юристкою, випускницею престижного юридичного вишу і явно розумною дівчиною. Вона сміялася з моїх жартів і вважала мене цікавим. Звісно, я був би не я, якби з нею не переспав.

Через місяць Ерін запропонувала мені зірватися й переїхати до неї на інший кінець країни. Це подіяло на мене як червона ганчірка на бика, і я спробував розірвати з нею стосунки. Ну, добре, як дві червоні ганчірки. Я заблокував її електронну адресу — і всі контакти на всіх пристроях.

Вона трохи пригальмувала, але не зупинилася.

За кілька років до нашої зустрічі Ерін потрапила в автокатастрофу й мало не померла. Ба навіть померла на кілька секунд — із погляду медицини. Її мозкова діяльність повністю припинилася, але потім якимось дивом відновилася. Ерін стверджувала, що коли вона «повернулася», усе змінилося. Дівчина стала дуже духовною особистістю. Вона зацікавилася й повірила в цілющу енергію, ангелів, універсальну свідомість і карти таро. А ще в те, що вона сама стала цілителькою й емпатом, до того ж провидицею. І з якоїсь причини, зустрівши мене, Ерін вирішила, що мені і їй судилося разом врятувати світ. «Вилікувати смерть», як вона казала.

Після того як я заблокував її контакти, вона почала створювати нові електронні адреси і з них надсилати мені десятки гнівних листів на день. Створила фейкові акаунти на фейсбуці й у твіттері та з них набридала мені й моїм близьким. Створила веб-сайт, точну копію мого, і писала там одну за одною статті про те, що я — її колишній хлопець, що я брехав їй і зрадив, що я обіцяв одружитися, що ми належимо одне одному. Коли я зв’язався з Ерін і попросив закрити сайт, вона сказала, що зробить це тільки, якщо я прилечу в Каліфорнію, аби бути поруч із нею. Так вона уявляла собі компроміс.

І весь цей час аргумент в Ерін був один: мені судилося бути з нею, Бог так визначив, що вона буквально прокинулася серед ночі від голосів ангелів, які сказали, що «наші особливі стосунки» розпочнуть нову еру вічного миру на Землі. (Так, вона реально мені це сказала).

До нашої зустрічі в суші-барі я отримав тисячі електронних листів. Відповідав я на них чи ігнорував, писав ввічливу відповідь чи сердиту — нічого не змінювалося. Її розум не змінювався. Віра була непохитною. Так минуло сім років.

А потім, коли ми сиділи в суші-барі, Ерін жлуктила саке і годинами розводилася про те, як силою енергії вилікувала камені в нирках свого кота, до мене дещо дійшло.

Ерін має залежність. Залежність від самовдосконалення. Витрачає десятки тисяч доларів на книжки, семінари й курси. А найдивовижніше те, що Ерін стає втіленням усіх уроків, які вивчила назубок. Вона має мрію. Наполегливо йде за нею. Візуалізує її, діє, переживає відмови та невдачі, встає і пробує знову. Ерін невблаганно позитивна. Вона, матері її ковінька, дуже високої думки про себе. Вона заявляє, що зцілила свого кота, як Ісус зцілив Лазаря, — ви, бляха, лише погляньте на неї.

І все ж її цінності такі препаскудні, що вся ця захвату гідна хрінь втрачає сенс. Той факт, що вона робить усе «правильно», не означає, що вона сама стає правильною.

Ерін має певність, яка ні на мить не послаблює хватки. І навіть повідомила мені, дуже пишномовно: вона усвідомлює, що її «пунктик» абсолютно нераціональний і нездоровий, і через нього нещасливі і вона, і я. Але чомусь він здається їй неймовірно правильним, і вона не може ані «проїхати» свою манію, ані зупинитися.

У середині 1990-х