Читати книгу - "Ілюзія Бога"

Перший крок у цьому напрямі він уже зробив, скандально погодившись 2006 року прийняти «Премію Філіпа Джонсона за сприяння свободі та істині». Першим володарем цієї премії був Філіп Джонсон — юрист, якому приписують розробку «стратегії клину» для популяризації вчення про розумний задум. Флу стане другим її володарем, а присуджує премію BIOLA — Біблійний інститут Лос-Анджелеса. Напрошується питання: чи розуміє Флу, що його використовують? Див.: Victor Stenger, ‘Flew’s flawed science’, Free Inquiry 25: 2, 2005, 17—18; www.secularhumanism.org/index.php?section=library&page=stenger_25_2.

16

«Пісня глибокої вдячності» (нім.).

17

«Від гріхів, душа, звільнись» (нім.).

18

Хоч хто його знає: батьки моєї дружини колись зупинялися в паризькому готелі, який називався «Hôtel de l’Univers et du Portugal» — «Готель Всесвіту та Португалії».

19

Я вказую лише підзаголовок, бо це єдине, в чому впевнений. Назва мого примірника, виданого лондонським видавництвом «Continuum», — «Хто сказав Слово Боже?» Я не знайшов у ньому підтвердження, чи це та сама книга, яку видало американське видавництво «Harper San Francisco» під назвою «Перекручуючи Ісуса» і примірника якої я не тримав у руках. Підозрюю, це одна книжка, але для чого видавництва вносять таку плутанину?

20

Автор біографії Ісуса Ендрю Норман Вілсон висловлює сумніви, чи був Йосип теслею. Грецьке слово «tekton» справді позначає теслю, але його переклали з арамейського слова «naggar», котре мало значення «ремісник» або «вчений муж». Це лише один із кількох прикладів конструктивних хиб перекладу, які перекручують зміст Біблії. А найзнаменитіший приклад знаходимо в книзі пророка Ісаї, де староєврейське слово на позначення дів­чини (almah) було хибно перекладене грецькою мовою як незайманиця (parthenos). Зрозуміло, що припуститися такої помилки легко (згадаймо хоча б схожість слів «дівчина» та «діва», які мають відповідні значення), але цей невинний огріх перекладача розрісся до неймовірних масштабів, спричинивши появу несусвітньої легенди про те, що мати Ісуса була незайманою! За чемпіонське звання серед конструктивних хиб перекладу всіх часів із нею може позмагатися хіба лише ще один огріх, який також стосується незайманиць. Ібн Воррек із ноткою гумору доводить, що в знаменитій обіцянці, що кожен мусульманин, який прийме мученицьку смерть за віру, отримає 72 незайманих дівчат (гурій) на тому світі, слово «незайманиці» з’явилося випадково як хибний переклад фрази «білі родзинки криштальної чистоти». Якби про цю помилку знало більше людей, скількох невинних жертв терористів-смертників можна було б уникнути? (Ibn Warraq, ‘Virgins? What virgins?’, Free Inquiry 26: 1, 2006, 45—46).

21

Навіть мені пророкували, що на смертельному ложі я розкаюся за свій атеїзм. Мало того, ці пророцтва лунають із завидною регулярністю (див., наприклад, Steer 2003), кожного разу створюючи ілюзію дотепності та новизни аргументу. Боюся, що для запобігання хибним чуткам, мені доведеться тримати при собі увімкнений диктофон, щоб у випадку смерті захистити свою подальшу репутацію. Лала Ворд до цього додає: «Для чого вся ця морока зі смертельним ложем? Якщо хочеш продатися, зроби це краще зараз, щоб прибрати до рук Темплтонівську премію, а потім виправдатися старечим маразмом».

22

Не слід плутати з неофіційним проектом розшифрування людського геному, який очолював блискучий (і нерелігійний) «пірат» у науці Крейґ Вентер.

23

Отець Ґрін фігурує як один із персонажів настільної гри «Cluedo», яка продається в Британії (де, власне, гра і з’явилася), Австралії, Новій Зеландії, Індії та всіх інших англомовних країнах. Проте в Північній Америці він раптом став «містером Ґріном». Що б це означало?

4. Чому Бога майже напевно немає

Успіхи науки вселяють страх священикам усіх релігійних сект… так само, як на відьом наводить жах наближення світанку. Вони зустрічають цих провіс­ників свого кінця лютим завиванням, передчуваючи неминуче розвінчання того шарлатанства, на якому наживаються.

Томас Джефферсон

Надсучасний авіалайнер

Доказ неймовірності зажив широкої популярності. Найбільш традиційною його версією стала теза про наявність задуму, яку можна упевнено назвати найуживанішим аргументом на користь існування Бога в наш час, котрий велика маса теїстів вважає вичерпним і остаточним. І це справді сильний і, гадаю, неспростовний аргумент, але веде він до прямо протилежного висновку, ніж думають теїсти. Якщо його належним чином проаналізувати, то доказ неймовірності майже однозначно доводить відсутність Бога. Для статистичної демонстрації того, що Бога майже напевно немає, я використовуватиму метафору надсучасного авіалайнера.

Цей образ запозичений у Фреда Гойла, який вигадав історію про «Боїнг-747» і сміттєзвалище. Не знаю, чи справді він автор цієї історії, але принаймні так стверджує його близький колега Чандра Вікрамасінге, словам якого можна вірити58. За словами Гойла, імовірність зародження життя на Землі не вища, ніж імовірність того, що ураган, пронісшись над сміттєзвалищем, випадково збудує новенький «Боїнг-747». Його метафору багато разів застосовували в дискусіях про еволюцію складних живих організмів, користуючись її оманливою правдоподібністю. Адже справді шанси створити життєздатного коня, жука чи страуса шляхом випадкового перетасовування елементарних частинок десь такі самі, що й у метафорі з авіалайнером. Це в загальних рисах і є улюблений аргумент креаціоністів. Висунути його могли лише люди, які нічого не тямлять у теорії еволюції, хибно вважаючи, що природним добором керує випадковість, тоді як (якщо в слово «випадковість» вкладати правильний сенс) усе зовсім не так.

Усі креаціоністи однаково перекручують аргумент про неймовірність, навіть ті, що маскують свої погляди під політкоректною і солідною вивіскою «розумного задуму»24. Вони вихоплюють якийсь видимий об’єкт — зазвичай живу істоту або якийсь із її складних органів, але інколи будь-що від молекули до всього всесвіту, — і починають слушно просторікувати про статистичну неймовірність його появи. Деякі з них принагідно пересипають своє просторікування апеляціями до теорії інформації: мовляв, чи може дарвінізм пояснити, звідки взялася вся інформація, зосереджена в живій матерії, яку розуміють у технічному значенні поняття «інформаційного вмісту» як характеристики імовірності події або її «несподіваності». Або ж інколи цитують заяложений афоризм економістів: дармовий сир буває тільки в мишоловці, — і звинувачують Дарвіна в тому, що він намагається вивести все з нічого. Насправді ж, як буде показано в цьому розділі, дарвінівський природний добір — єдине на сьогодні відоме розв’язання проблеми походження всієї цієї інформації. Виходить якраз навпаки: саме гіпотеза про Бога виводить усе з нічого, а Бог намагається поласувати шматком дармового сиру, будучи при цьому самим цим сиром. Попри всю статистичну неймовірність всесвіту, який намагаються пояснити за допомогою творця, статистична імовірність існування самого творця ще менша. Тобто в такому поясненні сам Бог стає надсучасним авіалайнером, про який ідеться в метафорі Гойла.

Згідно з доказом неймовірності, складні утворення не можуть з’явитися в результаті випадковості. Проте багато людей хибно розуміють фразу «з’явитися в результаті випадковості» як «з’явитися за відсутності свідомого задуму», тож не дивно, що неймовірність вони сприймають як доказ наявності задуму. Дарвінова теорія природного добору переконливо демонструє, що в царині біології неймовірність не тотожна наявності задуму. І хоч ця теорія не була розроблена для опису світу неживих об’єктів — приміром, космічних тіл, — із неї можна винести цікаві ідеї для розуміння деяких галузей за межами сфери її прямого застосування.

Дарвінізм, по суті, навчив нас, що слід обережно ставитися