Читати книгу - "Том 9"

та й тополею. (2)

Ой пішла невістка в поле брать льону, не вибрала льону, не йшла додому. (2)

Ой стала у полі та й тополею, гей, а тонкою та й високою. (2)

Ой приїхав син та й із дороги, уклонився неньці низенько в ноги. (2)

— Ой здорова, непе, здорова була, скажи ж мені, непе, де моя мила. (2)

— Пішла твоя мила в поле брать льону, як добере льону,— прийде додому. (2)

— Ох і де ж я, нене, де ж я не бував, то такого дива нігде не видав: (2)

не бачив тополі, як на нашім полі, такої тонкої та високої. (2)

— Ой візьми ти, сину, гостру сокиру рубати тополю, що на чистім полю. (2)

Гей, як рубнув раз,— вона стенулась, гей, як рубнув вдруге,— похилилася. (2)

Як рубнув утретє,— заговорила:

— Не рубай, миленький, я твоя мила. (2)

Се ж нам твоя мати так наробила, маленьких діточок посиротила. (2)

Інші мелодії: Едличка. Собрание малоросс. нар. пес. Полтава, 1861, І, № 22; Kolberg. Pokucie, II, № 45—47; Chelmskie, II, № 6; Лисенко, VI, № 14; Бігдай, № 80 і 246; Ів. Колесса, ст. 299; Конощенко, III, № 81. Парал. тексти без нот (крім зазначених Ів. Колессою): Stecki. Wolyn, I, st. 125; Костомаров, № 33 і 41; Чуб., V, № 308, ст. 704—711; Житецький. Очерк звуковой истории малор. нар., ст. 303 (вар. з Холмщини); Метлинський, ст. 286; Гол., III, ч. 1, ст. 170, № 45; Довнар-Запольсышй, № 470; Яворницький, № 455 і 456.

У Марусі хата на помості приїхали три козаки в гості.

Один каже: я Марусю люблю, другий каже: я за себе візьму.

Третій каже: що хочеш, достану, а з тобою до шлюбоньку стану.

— Ой хто мені трійзілля достане, то той мені дружиною стане.

Пішов козак трійзілля копати, стала йому зозуля кувати:

— Кидай, козак, трійзілля копати, та йди свеї Марусі вінчати.

їде козак з-за моря із зіллям, а Маруся із церкви з весіллям.

В правій руці Маруся танцює, в лівій руці шабельку готує.

Як у полі маківка бриніла, так Марусі голівка злетіла.

1 Кожний рядок співається двічі. 275

Споріднені мелодії: Kolberg. Pokucie, II, № 115, WoJyn, № 542; зовсім інша — Іван Колесса, ст. 295 (Філ. Колесса. Наша дума, II, № 3). Див.: Ів. Франко. Студії над укр. нар. піснями.— Зап. наук. тов. ім. Шевченка, 1908 p., кн. III, ст. 18 і далі. Паралельні тексти показані у Грін-ченка, III, № 480; упущені там паралелі: Гільтебрандт. LXXX (Кобринськ. пов.); Омельченко. Малор. песни, собр. в окрестностях г. Павловска, Воронежской губ., в. II, № XXXIV; Popowski в Zb. wiad., VIII, № 43; Kolberg. Ро-kucie, II, № 116; Chelmskie, II, № 5. Пізніше опубліковані: Шухевич. Гуцулыцина, III, ст. 206, № 18; Яворни-цький, № 252; Гнєдич, № 505, 904, 1002.

Ой зима, зима та холодная, прошу я тебе, не зморозь мене!

А жона мужа та й зарізала, в зеленім саду та й повісила.

В зеленім саду та й повісила, а сама ходить, рученьки ломить:

— Ой горе, горе з таким мужем жить, а ще горійше, як мужа забить.

Парал. тексти без нот: Чуб., V, № 374, ст. 802; Довнар-Запольский. Песни пинчуков, № 396 (муж убиває жону; пісня зложена в подібних висловах); Гнєдич, № 794, 863.

Ой кінь ірже, води не п’є, кінь доріженьку чує.

Ой бог знає, бог відає, де мій милий ночує.

Ой ночує мій миленький а в лузі при долині та прив’язав кониченька при червоній калині.

Та прив’язав кониченька при червоній калині, а сам пішов до дівчини на пухові перини.

А лежачи у перинах, та й став стиха говорити:

— Чи будеш ти, дівчинонько, та й за мною тужити?

— Ой не буду, козаченьку, ой, їй-богу, не буду, ти виїдеш за ворота,— я за тебе забуду.

Ой виїхав козаченько за новії ворота,— забулася дівчинонька, що в ручках за робота.

Ой виїхав козаченько та за жовтії піски,— обілляли дівчиноньку та дрібненькі слізки.

Ой виїхав козаченько та за крутії гори,— задзвонили по дівчині та в усі в селі дзвони.

Ця пісня і наступна заведені до розділу балад після вказівки Л. У. Споріднені мелодії: Лисенко, IV, № 32; Kolberg. Wolyn, № 241; Сокальський. Малор. и белор. п, № 10 (до інших слів); Гушло. Десяток у. п. з Поділля, № 4. Пор.: Малашкин. 50 у. п. К, 1900, № 1. Парал. тексти без нот: Костомаров, № 133, стор. 304; Kolberg. Ро-kucie, II, № 39—40; Rokossowska.— Zb. wiad, VII, st. 184; № 37; Z. D, ibid., VIII, № 108, st. 156; Головацышй, III, 4. І, ст. 136; Шухевич. Гуцулыцина, III, ст. 185, № 1. До початкових строф: Метл, ст. 91; Чуб, V, ст. 20, № 53. До дальших: Метл, ст. 110. Два парал. тексти і інша

мелодія: Ів. Колесса, ст. 259. На цю ж тему пісня в рукописнім збірнику з половини XVIII віку, що заховується в імп. публ. бібліотеці в Петрограді і описаний академіком В. Перетцом, Историко-литературные исследования и ма-териалы, І, № 48 (без нот). Парал. текст ще у WacJawa z Oleska, st. 275, № 90.

Ой устану раненько да й умиюсь біленько, гей! Ой сяду я край віконця виглядати чорноморця.

Чорноморець їде, їде, аж семеро коней веде, гей! На восьмому вороному у жупані голубому.

Я ж думала, що додому, а він їде аж до гаю, гей!

А він їде аж до гаю, аж до тихого Дунаю.

Став він коней напувати, стала вода прибувати, гей! Стала вода прибувати, чорноморець — потопати.

Чорноморець потопає та й на милую гукає, гей!

— Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила!

— Ой рада б я рятувати, та й не вмію пливати, гей!

Коли б човен та весельце, рятувала б тебе, серце!

Ой піду я поміж люде, чи не жаль кому буде, гей!

Заким люди зібралися, чорноморець утопився.

— Пливи, пливи за водою, зосталася я вдовою, гей!

Пливи, плпви берегами, зосталася