Читати книгу - "Том 9"

з ворогами.

Варіант мел.: Бігдай, № 60; Конощенко, II, № 52; Сте-ценко. Луна, № 28; Остапович, II, № 2. Парал. тексти без нот: Омельченко. Малор. п. в окрестностях г. Павловска, XVIII; Новицький в сб. Харьков. ист.-фил. общ., VI, 155; Яворницький, № 484 і 485; Бессараба. Херс., № 314; Гнє-дич, № 949.

Ой у полі жито копитами збито...

Під білою березою козаченька вбито

Ой убито, вбито, затягнено в жито, червоною китайкою личенько накрито.

Ой як вийшла мила, голубонька сива, як підняла китаєчку — та й заголосила.

Ой вийшла другая, та й вже не такая, як підняла китаєчку — та й поцілувала.

Ой як вийшла третя з-під білої хати:

— Було ж тобі, вражий сину, нас трьох не

кохати!

Споріднені мелодії: Kolberg. Chelmskie, II, № 11 (друга з поданих під тим № мелодій); Wolyn, № 551; Конощен-ко, І, № 42. Інші мелодії: Kolberg. Wolyn, № 489; Бігдай, № 242; Ів. Колесса, ст. 277. Парал. тексти без нот: Чуб,

V, ст. 375, № 730; Гільтебрандт, CLXXXVII (Берестейського пов.); Метл, 102; Гол, III, ч. І, ст. 111, № 34; Омельченко, в. II, ст. 11 і 12; М. Сакович. Песни крестьян с. Молодова, Гродн. губ, Кобринск. у. («Живая старина», 1890, II, ст. 143, № 17); Яворницький, № 373; Бессараба, Херс, № 341.

З Луцького

Чи чули ви, люди, такої новини,-^ забито Петруся в Журавській долипі. (2)

Пані пана мала, Петруся кохала, по чотири рази слуги посилала. (2)

По чотири рази слуги посилала, а за п’ятим разом сама поїхала. (2)

— Покидай, Петрусю, горох молотити, всядай до карити, будем разом жити. (2)

—= Пані моя, пані, не в такім я разі, пані ув атласі, а я хлон в серм’язі. (2)

— Не журись, Петрусю, не журись,

серденько,

зложу я свій атлас на тебе хутенько. (2)

— Пані ж моя, пані, боюся напасти, щоби вельможному в руки не попасти. (2)

— Не бійся, Петрусю, ти зо мною жити, поїхав вельможний до суду судити. (2)

Слуги ж мої, слуги, слуги дорогії, будьте ж мені, слуги, на цей раз вірнії! (2)

Слуги ж собі саме тоє дораджали, щонайвірнішого до пана послали. (2)

Ой догнав він пана на кленовім мості.

— Вернися, вельможний, має пані гості. (2)

Слуго ж моя, слуго, що тобі такого?

Всяк же моя пані роду не такого! (2)

— Ой пане мій, пане, коли мні не віриш, лучче з свого лука моє серце встрілиш! (2)

Ох сиділа пані в новому оконі (sic), ой пізнала пана на воронім коні. (2)

— Петрусю, серденько, утікай хутенько!

Петрусь до порога — утікать немога. (2)

Узяли Петруся під білії боки, вкинули Петруся у Дунай глибокий. (2)

Молодая пані при тому стояла, кожному рибалці по таляру дала. (2)

— Нате вам, рибалки, по півзолотого, витягніть Петруся хоча й неживого! (2)

Сховали Петруся в Журавській границі, плакали дівчата, а ще й молодиці. (2)

Та сама мелодія до інших слів: Бігдай, № 39. Подібні мелодії теж до інших слів — у Балліної, № 41; Роздольський — Людкевич, № 959; Остапович, І, № 3. Паралв тексти з іншими мелодіями: Kolberg. Wolyn, № 536; Pokucie, II, № 56; Лисенко, V, № 38. Ів. Колесса, ст. 290. Без нот: Гільтебрандт, CXXVIII (Берестейського пов.); Чуб., V, № 128, ст. 1017, № 204-206, ст. 1068-1072; Головацький, І, 62—64; Kolberg. Pokucie, II, № 57; Chel-mskie, II, № 1; Житецький, ст. 316 і 320; Новицький в VI т. Сб. Харьк. пст.-фил. общ., ст. 107—109; Rokossowska, st. 171, № 11, ИІухевич. Гуцульщина, III, ст. 187, № 3; Голов., III, ч. І, ст. 14; Бессараба. Седл., ст. 113; Херс., № 407 і 408. Див. іще вказання паралелей у Ів. Колесси; W. z 01., 514, № 32.

Мати сина оженила, невістоньки не злюбила. (2)

Посилає сина у дорогу, а невістоньку в поле брати льону. (2)

Як приїхав син з дороги, поклонився неньці в ноги. (2)

Посадила мати сина кінець стола, а невістоньку у порога. (2)

Дала сину меду-вина пити, а невістоньці чемериці пити. (2)

— Не пий, мила, цілої чарки,

Вип’ємо, мила, по половинці, (2)

то ти умреш увечері, а я умру завтра вранці. (2)

Ой я умру завтра вранці,— поховають в одній ямці. (2)

Вмерла мила увечері,

милий умер у неділю вранці. (2)

Милий умер у неділю вранці,— не сховали в одній ямці. (2)

Поховали сина на цвинтарі, а невістку за цвинтарем. (2)

Що по синові отець-мати плаче, по невістоньці чорний ворон кряче. (2)

Над сином зріс яворонько,

над невісткою — червона калина. (2)

Гілля з гіллям сплітається, лист із листом стрічається. (2)

Лист із листом стрічається, матері серце скипається. (2)

— Ой що ж бо я наробила, діток своїх отруїла! (2)

Інші мелодії: Kolberg. Pokucie, II, № 48 і 49; Лисенко,

VII дес. хор, № 2. Парал. тексти без нот: Zbior wiado-mosci, VIII, ст. 168. Там показані і паралелі з інших видань; крім тих — Гільтебрандт, LXV (Білостоцького пов.); Купчанко. Песни буковинского народа, № 82 і 300; Гол., II, ст. 711 і 712, № 13 і 14; Довнар-Запольский. Песни пинчуков, № 537; М. Дикарев. Воронежск. этнограф. сборник. Вор, 1891, ст. 305; Гнєдич, № 496, 496 (1) і 955. Огляд паралелей у інших народів — в студії Ждано-ва, Песни о князе Михайле.— «Живая старина», 1890, І* ст. 19—27.

Була вдова (2) на Подолі та й не мала щастя-долі.

Тільки мала (2) три синочки, три синочки і три дочки.

Сини зросли (2), в розбій пішли, а три дочки — на лісочки.

Гей, старшую (2) звірі ззіли, середульша утонула.

Середульша (2) утонула, а найменша заблудила. Приблудила (2) до діброви,

а в діброві вогонь горить, а в діброві (2) вогонь горить, біля вогню розбой сидить.

— Добривечір (2), добрі люде!

(От тут мені конець буде!)

Старший каже (2): «Зарубаймо!» Середульший: «Не займаймо!»

Менший вивів (2) на дорогу, питається її роду.

— Ой я роду (2) не простого, ой я роду от такого:

Була вдова (2) на