Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

і комар в пальцях.

– Хочу, щоб ота чорненька біля мене сиділа, щоб горілочка, пиво, раки…

Раз – все так і сталося. І комар в пальцях.

– Третє? Хочу нічого не робити і гроші мати.

Раз!.. Сидить кум Петро в сесійній залі і газету гортає…

Подалися куми в круїз. Навколо світу. Аж у тропічних морях налетів тайфун, судно потонуло. Якимось чудом врятувалися лише кум Іван та кум Петро. Але ж прибила їх лиха година на острів до людожерів. Вже зібралися їх на обід з’їсти, коли це кум Петро кричить:

– Панове людожери! А чи була у вас революція?

– Ні.

– А колективізація?

– Ні.

– А культ особи?

– Ні.

– А економіку, культуру, науку ви відроджували, а вибори демократичні проводили?

– Ні.

– А чому ж ви так озвіріли?!

Поїхали депутати до Німеччини досвідом мінятися. А там добре знають, що у нас проблеми. Поступилися ціною і продають дешево мільйон одноразових шприців. Німецький партнер ввічливо запитує в кума Івана:

– Пане, ми знаємо, що у вас проблеми, ви відроджуєте економіку, якісну продукцію ще випускати не можете. Візьміть у нас ще партію презервативів. Ми дорого не пропонуємо.

– Ні-ні-ні! – відрізав кум Іван. – Така партія у нас вже є.

– Ой, куме Петре! Я таки вчора добре посміявся. Йду мимо вашої хати, дивлюся в хату, а ви за кумою по хаті бігаєте. І вона гола, і ви голі, куме.

– Будете, куме, сміятися ще більше!

– Та невже?

– То був не я.

Кум Петро і кум Іван разом з групою депутатів піднімаються на найвищу гору на честь прийняття бюджету.

Аж це кум Петро послизнувся й полетів у провалля. Кум Іван кричить вслід:

– Куме, ви живі?

– Та живий!

– Руки цілі?

– Цілі.

– А ноги?

– Цілі.

– То вилазьте, куме, потихеньку.

– Не можу, я ще падаю…

Кум Петро на прийомі у лікаря:

– У вашій родині були випадки божевілля?

– Наче б ні. Хіба що моя дружина. Вона вірить, що підвищать зарплату.

– Куме Петре, якесь життя стало одноманітне…

– Чому, куме Йване?

– Вчора грошей не було і сьогодні немає.

– Куди, куме Петре, йдете?

– На базар. Хочу порося подивитися.

– Ходіть, куме, до мене, та й подивитеся.

Прийшли. Подивився кум Петро, за вухом почухав.

– Гарний кабанчик. Скільки, куме Йване, за нього хочете.

– А я не продаю.

– Чого ж ви мене запросили?

– Так ви ж хотіли подивитися!

Кум Петро на прийомі у лікаря. Лікар запитує:

– Як ви ставитеся до алкоголю?

Кум Петро зніяковів.

– Лікарю, це запитання чи пропозиція?

Лікар замовчав, а тоді каже:

– Усі біди у вас від горілки, всі хвороби!

– Дякую, лікарю, хоч ви не звалюєте все на мене, не звинувачуєте мене одного.

– Раджу вам, – каже лікар, – кожного разу, коли потягне до чарки, з’їдати яблуко.

– Ой, лікарю! Я ж стільки яблук не подужаю.

– Куме Миколо, тільки ми двоє в хаті і люлька моя пропала. Чи не можете сказати, хто взяв?

Кум Петро прийшов додому. Голодний.

– А що, Ганно, знову їсти не зготувала? Все! Йду до кума Івана.

– Почекай десять хвилин.

– Що, таки зготувала?

– Та ні, одягнуся, підемо разом.

– І чому ти мною незадоволена, – каже кум Петро дружині. – Двадцять років живемо і жодної суперечки.

– Отож, боягузе!

Посварилися кум Петро й кум Іван. Аж на Великдень приходить кум Петро і каже:

– Сьогодні святий день, куме, давайте миритися. Я вам бажаю всього того, чого й ви мені…

– Ой, куме Йване, ви знову до сварки!

– Подаю до суду на кума Петра.