Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– А чого ж тільки тепер зібрався судитися?
– Так оце в неділю був у Києві. Ходив із сином до зоопарку. Тільки тепер побачив, яка то гидка тварюка.
На колгоспних зборах дорікають куму Петру за пиятику.
– Пий, – каже головний бухгалтер, – якщо вже без чарки не можеш. Але ж розумно, з головою.
Після зборів стрів кум Петро кума Івана.
– Ну що, дали прочухана?
– Та ні, дали пораду. Кажуть, щоб я пив з головою, а я, дурний, все з бригадиром.
Стоїть кум Петро на зелене світло. Підходить кум Іван.
– Ходімо, куме, зеленішого не буде.
Кум Петро працює в пекарні. Кум Іван – на металургійному заводі. З’їхалися, сіли за стіл. Кума готує, хліб ріже і ніяк не може скибку відрізати.
– От ножі роблять, і хліба не відріжеш.
– От хліб печуть, і ніж не бере.
Прийшов кум Петро до кума Івана. До столу не запрошує. Все курять.
– Піду я.
– Приходьте, куме, в неділю з кумою.
– Кума не курить!
– Куме Іване, що таке досвідчена жінка?
– О, куме Петре, це та, яка в необхідних умовах уміє прикидатися недосвідченою!
– Куме, моя жінка так штопає мені шкарпетки, що навіть непомітно…
– А моя, куме, сорочку як випрасує, теж непомітно…
– Куме, чув, що твоя Марійка небезпечно хвора…
– Хвора, куме… Але небезпечна вона тоді, коли здорова…
Посиділи куми гарненько. Збирається кум додому і взувається в хазяйські калоші.
– Куме, навіщо мої чуні взуваєте? Дощу ж немає…
– А я калюжі знайду…
– Куме, відвези мою Марійку до міста.
– Не можу. Сказало начальство гній возити.
– Але я з начальством домовлюся.
– То домовляйся. Яка мені різниця, чи гній везти, чи твою жінку…
Було у Івана три сини: один – старший, другий – менший, а третій – кумовий.
– Куме, а ви б хотіли мати жар-птицю?
– Але тільки варену! У мене від смаженого печія.
– Куме!
– Га?
– Вам подобається, як вам мотають нерви?
– Ні.
– І мені не подобається комусь мотати нерви. То, може, змотаєтесь, щоб я вам нерви не мотав?
– Куме, у вас СНІДу нема?
– Є трохи. Але для себе тримаю…
Кум з кумою наодинці.
– Куме, як ви думаєте, мене полюбити можна?
– Думаю, можна.
– Так чого ж ви чекаєте?
– Куме, беріть пляшку, приходьте, повечеряємо.
– Та не маю пляшки…
– То й не приходьте…
Головний лікар телефонує директору бази:
– Куме, скільки мотоциклів сьогодні продали?
– П’ять.
– Значить, один ще десь їздить…
– Куме, тільки не брешіть, ви сьогодні зарплату отримали?
– Звідки, кумо, знаєш?
– Та мій дурило дзеркало голить замість п’яної пики!
– Куме, так?
– Так.
– Куме, ні?
– Ні.
– Так чи ні?
– Ні, не так… І взагалі, по-вашому, куме, не буде!
– Куме, чорний – це колір?
– Колір.
– А білий – це колір?
– Колір.
– Годину своїй товкмачу, що купив кольоровий телевізор!
Приїхав кум Іван з відрядження.
– Куме Петре, ніхто до моєї не навідувався?
– Я, куме, ні.
– Так я на вас і не подумав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні», після закриття браузера.
