Читати книгу - "Планета трьох сонць"

Коли б я на вас не дивилась, то подумала б, що це говорить Грубер чи Краус! — обурилась Молодінова. — Чому ви гадаєте, що вони агресивні? Як у вас з’явилась така думка?

Дуже просто! — засміявся Фратєв. — Огляньте оцей уламок уважніше. Звідки він? З якоїсь дитячої іграшки?.. Хай мене циклон змете з квартянської поверхні, якщо це не уламок розірваної гранати!

Справді, - погодився Северсон. — Фратєв має рацію… А що поробляють наші мандрівники по Надії? Чи виявили вони щось цікаве?

Поки що небагато… — Навратіл подивився на годинник. — Ми так з вами забалакались, що я про них замалим не забув. Ми повинні були викликати їх уже півгодини тому. Цагене, будь ласка…

Цаген увімкнув передавач і кілька разів повторив виклик.

«Ластівка» знову не відповідає, - сказав він стурбовано. — Мабуть, там щось негаразд…

Фратєв схвильовано підвівся з крісла:

Треба поспішити їм на допомогу. Цілком можливо, що на них напали квартяни.

Ну, то приготуйте «Стрілу» до старту, — сказав Навратіл.

Що — «Стріла»! Вона неповоротка. В мене є краща ідея. Це і є наш сюрприз номер два. Ходімте, прошу, я вам дещо покажу.

Знизавши плечима, Навратіл пішов слідом за Фратєвим. Зупинились у печері, де було складено вертоліт.

Ви знайшли лопаті пропелера? — радісно вигукнув Навратіл. — Тож швидше візьмемось за роботу, не можна втрачати жодної хвилини!

Через хвилину обидва вже тримали в руках інструменти.

Вертоліт було змонтовано дуже швидко.

***

Вертоліт знявся у повітря і неквапно полетів над річкою. Ранковий туман розвіявся, вітер ущух. Видимість була чудова.

Северсон підніс до очей бінокль. Погляд його заблукав у Долину вогнів, перебіг до вулкана, а потім до скель, де кілька годин тому вони виявили печери літаючих створінь.

Не бачу жодного квартянина, — сказав він задумливо.

Мабуть, вони вдень сплять, — припустила Алена. — Оте їхнє «гуіі…», яке закінчується нечутним ультразвуком, цілком імовірно, не мова, а засіб орієнтування в темряві, як у наших кажанів.

Погляньте… — показав Фратєв у праве віконце. — Або мене обдурюють очі, або це справді велетенські сфінкси!

Над берегом ріки зводились до неба чотири майже однакові блоки скель. Горішні частини гігантів нагадували обличчя людей. Вертоліт попрямував туди. З наближенням схожість скель із людьми втрачалась, а коли вертоліт повис у повітрі біля голови одного з блоків, Фратєв засміявся:

Природа трохи погралася з нами у сліпу бабу, та й годі. Людина вже гадала, що прилетіла в Єгипет, а виявляється, це тільки химерно вивітрені шари гірських порід.

Вертоліт продовжував летіти над рікою. Характер місцевості поступово змінювався. Стрімкі береги поступились рівнині, яка на обрії кінчалася пасмом гір. Праліс на берегах увесь час густішав. З обох боків Надія вбирала в себе притоки, які нарешті перетворили її на широку річку.

Спустіться трохи нижче, — попросив Северсон Фратєва, коли вертоліт наблизився до великого вигину ріки. — Мені здається, що ми — біля мети нашої подорожі.

Чому? — здивувався Фратєв, але, глянувши вниз, збентежився. — Чорториї… Невже наші хлопці тут загинули?

Вертоліт висів низько над річкою, яка кипіла, немов у казані.

Ні, не вірю, що вони запливли просто у вир, — продовжував він у роздумі. — Мабуть, таки проскочили, для «Ластівки» це не важко. А втім, запитайте Навратіла, чи згадували вони у своїх передачах про чорториї?

Северсон увімкнув передавач. Відповідь прийшла негайно і вплинула вона, як цілющі ліки: «Ластівка» чорториї подолала щасливо. За повідомленням Крауса, течія Надії в коліні ріки поділяється: до чорториїв річка тече в напрямку моря, а од них — стікає на континент…

Метрів через сто річка справді заспокоїлась і ліниво поповзла долиною в незнані далі.

Чому це обрій перед нами такий незвично близький? Адже ми над рівниною? — дивувався Северсон.

Фратєв пересунув важіль висоти, і вертоліт почав підніматися.

Поглянемо згори!

Перед ученими розгорнувся незвичайний краєвид: рівнина кінчалась високим порогом, під яким розлягались болота. Вдалині жовтувато виблискували піщані дюни.

Могутня ріка з потужним гуркотом обрушувалась через високий приступок у бездонне провалля, де утворювала неспокійне озерце. З озерця вона продовжувалась віялом струмків, які зміїстими лініями розбігались в усі боки.

Хай я буду римським папою, якщо ми справді не опинилися в Єгипті! Подивіться лишень: та це ж точнісінько Нільська дельта.

Тільки одного їй бракує — моря, — заперечила Алена. — Скільки сягає око, видно тільки пустелю…

Як у Єгипті!.. — вперто наполягав Фратєв. Він раптом схопився за голову: — Ми тут базікаємо, а внизу, мабуть, відбувається страшна трагедія!

Вертоліт почав спускатися до водоспаду. Алена і Северсон зрозуміли, що мав на думці Фратєв: можливо, «Ластівку» затягнув водоспад. Вони притиснулись лобами до стінок прозорої кабіни і, затамувавши подих, стежили за розбурханою стихією під ними. Могутній потік падав спочатку спокійно, а потім починав розбиватися об скелі і розливався запіненим озером.

Вертоліт спустився понад блискучою водяною стіною до скелястого острівця і спинився посеред озера на нижчому плесі.

Тут хвилину перепочинемо. Дайте мені, будь ласка, скафандр, — попросив Фратєв. — Можливо, вони ще живі. У них досить великий запас кисню в балонах.

Алена злякалась:

Невже ви хочете спуститись у воду?! Хіба не бачите, які тут чорториї?

Не бійтесь, прив’яжіть мене тросом. В разі небезпеки