Читати книгу - "Поетичні твори, Старицький М. П."

першодруком. Восьму строфу поновлено за листом М. Старицького до М. Драгоманова.

 

 

ДО БРОНІ

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 8-9, з підзаголовком «На повстання болгар проти турків». У виданні 1908 р. знято підзаголовок, текст зазнав правки. Так, рядки Палають вже села, мов чорний той плат, // Дим вкрив наші села й болоні змінено на Вже села палають, мов чорний той плат, // Закутує дим оболоні. Здійснено заміну ще деяких рядків, окремих слів. Цю поезію М. Старицького високо оцінив М. Т. Рильський: «Не було, може, після Шевченка українського письменника, котрий так глибоко розумів і так палко обстоював ідею єднання слов’янських народів, як Михайло Старицький... Коли авторові цих рядків захотілося привітати віршем 1-й Всеслов’янський мітинг у Москві (2 квітня 1942 р.- М. М.), то епіграфом до свого звернення поставив він слова Михайла Старицького: «До броні, слов’яни, до броні» (Рильський М. Зібр. творів. У 20-ти т. К., 1986, т. 15, с. 85).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 63. Датується 1876 р., оскільки повстання болгар проти турків почалося в квітні цього року.

 

 

НА НОВИЙ РІК

 

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 2, с. 26. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1883 р. Публікація у збірнику «Вік» (1902, т. 1, с. 294-295) датована 1877 р. Публікації і автограф різняться тим, що текст автографа вдвічі коротший. Рукописна збірка 1884 р., надіслана М. Старицьким Франкові, містить найповніший текст вірша, датований 1883 р. Віддаючи вірш до друку у збірник «Вік», М. Старицький вміщує варіант, відмінний і від автографа, і від тексту в рукописній збірці, і датує його 1877 р. Саме ця дата видається переконливою датою написання вірша, виходячи з таких факторів, як поява Емського акта 1876 р. та відповідно - реакція поета на утиски, в результаті яких «рідне наше поле// Скував мороз і снігом замело». У виданні 1908 р. текст має однакову кількість строф і рядків з публікацією 1902 р. Але при цьому вірш значно відредагований в плані дальшого художнього вдосконалення. У рядку Знесилював сподіванкам крило відбулась заміна - Окраював сподіванкам крило, що увиразнило думку; в іншому рядку усунуто збіг приголосних І постарівсь на рік ще знову світ - І ще на рік постарівсь білий світ; усунуто русизми (занесло - замело) та ін. Перед прикінцевою строфою один рядок позначено крапками, можливо, це вилучення цензури.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 177- 178. Датується 1877 р.

 

 

«КОЛИ ЗАСНУ НАВІКИ В ДОМОВИНІ…»

 

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 366. У виданні 1908 р. в текст внесено уточнення, змінено неприродний наголос: з подру́гою-нудьгою - з дружиною-нудьгою; прохідне слово зараз замінено змістовнішим визначенням: в’яне зараз квіт - в’яне вутлий цвіт; неприродне для української мови к могилі замінено - на гроб сумний.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 161.

 

НА ПРЮ!

 

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1882, № 24, під назвою «На бій» (Пісня болгарська)». У 1883 р. опубліковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. 2, с. 6-7, під назвою «На прю! (З болгарського)».

Вірш відомий і з листа М. Лисенка до М. Драгоманова від 12 березня 1877 р. У ньому Лисенко розповідає про концерт у Києві, на якому хор виконав «мій югославський гімн (з укр [аїнського] текста - «На прю! без ляку і зневіри» на чеську)». Всі українські пісні виконувались на концерті у перекладі на чеську мову, не допомогли заходи Лисенка, який «їздив до Дондука (князь О. М. Дондуков-Корсаков.- М. М.), аби він клопотав дозвіл співати по-українському в концерті» (Архів Михайла Драгоманова, т. 1, с. 151).

В. У. Олійник схилявся до думки, що «На прю!» - це оригінальний вірш М. Старицького. Адже Лисенко називає його «югославським гімном», а не перекладом з болгарської. «Коли б це був не оригінальний вірш М. Старицького, а переклад, то нічого було б робити подвійний переклад: ще раз перекладати для концерту з української мови на чеську - простіше було б виконати його мовою оригіналу» (Старицький М. Вибрані твори, К., 1971, с. 459).

До вказаного листа М. Лисенко додав текст вірша «На прю!», який має деякі відміни порівняно з публікацією у збірці «З давнього зшитку». Зокрема в ньому відсутній підзаголовок, у рядку Вона з’єдна нас всіх докупи не зовсім виразне нас всіх замінено на конкретне - слов’ян, рядок На турський регіт і на глум змінено: На панський (турський) регіт і на глум. Додане в дужках слово «турський», як вважає В. І. Олійник,- вказівка на те, що основне слово тексту «панський» було перекладено на чеську мову як «турський» для надання віршеві «югославського колориту».

Вміщено вірш також у виданні 1908 р. без підзаголовка і з правками смислового та стилістичного спрямування. Заміна слів турський регіт на вражий регіт позбавляє текст іноземного колориту. Ряд інших виправлень має на меті наближення деяких реалій до конкретних умов вітчизняної дійсності: За правду, волю за наш край! - За правду, волю й рідний край!; Перелили вже бузувіри // Скорботи чашу через край - Бо завзялися бузувіри // Народ наш винищити вкрай. Зроблено також уточнення, що мають на меті поліпшити ритмомелодику звучання, позбутись важких конструкцій: Нас мало дуже, але сила - Хоч мало нас, та наша сила; І як хто з нас на крок одлине - І хто уникне й на хвилину; заміну невдалих словотворів, уникнути збігу приголосних: У нас в правдоті наших дум - Росте у правді наших дум та цілих виразів: І на замученії трупи // Повстануть страдники нові - І через скошенії трупи // Перейдуть страдники нові.

Особливо визначальна правка