Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

Розділ 17. Договір

Софійка все ще відчувала на руці доторк губ Аріана, неначе вітер холодом війнув, погладив і полетів геть. В душі – сумбур, хвилювання, несподівані почуття, яким дівчина не могла знайти назви, бо ніколи ще не відчувала такого.

Аріан пройшов до столу й сів у крісло, показав Софійці кивком, щоб вона теж сіла. Вона всілася на дивані, в кутку, подалі від небезпечного дракона, який викликав сум’яття. Не дивлячись на Софійку, хлопець почав розповідати.

- Кожен дракон переживає період, який називають цвітінням квітів. На його тілі з’являються квіти, схожі на дивні малюнки, які неначе «ростуть» по тілу. Починається все з рук. Трохи вище зап’ясть з’являються пагони, схожі на крижані малюнки на шибках у мороз, які поступово поширюються на передпліччя, плечі, спину та груди. Коли стебла обплітають майже увесь торс, вони сягають місця, де знаходиться серце. І випускають велику крижану квітку, яка або вбиває дракона своїм шипом, або залишається там назавжди. Існує багато казок, легенд, міфів і ґрунтовних наукових досліджень, які пояснюють це тим, що дракон начебто досягає того часу, коли він повинен знайти свою істинну пару. Якщо в період цвітіння квітів, а це триває точно одинадцять днів, він не знаходить своє кохання, він помирає. Це називається «померти на світанку», бо квітка серця розцвітає завжди на світанку, з першими променями сонця на одинадцятий день. Найголовніше в усьому цьому – не помилитися з вибором. Істинну пару знайти дуже важко. Побачивши початок цвітіння, деякі з нас починають активно бігати за жінками, проводити бали й відбори, гарячково шукати ту, яка покохає, відверне смерть, допоможе вижити. Кажуть, якщо цвітіння почалося, то твоя кохана десь близько або скоро з’явиться у твоєму житті, важливо просто знайти її, розгледіти серед багатьох жінок, які навколо тебе.

Аріан замовк, дивлячись на сніг за вікном, який нещодавно почався і кружляв веселими вихорами за вітром. Софійка непорушно затихла, слухаючи його монолог. У голові, як сніг за вікном, крутилися хаотичні думки. Дівчина не розуміла, чому дракон розповідає їй це. Перше, про що вона подумала – він що, закохався в мене? Вона саркастично засміялась в душі. Ні, це абсурд! Звичайно, теплі доторки Аріана зігрівали серце, були приємні й дражливі: таких почуттів вона ще ніколи не відчувала. Але все це було якимось несерйозним, казковим, події відбувалися, мов у кіно і наче з кимось іншим, не з нею, Софійкою.

Другою на думку прийшла згадка про пророцтво Яніри. Що там вона казала? Крижані квіти вже ростуть? Ось що вона мала на увазі! Вона просила врятувати його. Гм. Нічого не зрозуміло.

- Я думаю, що, мабуть, Віринея моя істинна пара, - продовжував далі дракон. - Ми з нею зустрічалися певний час, потім розійшлися, і тоді квітів ще не було. Я навіть не думав про це. Вона запальна й нетерпима дракониця, всі знають, з нею дуже важко. Але сьогодні, повернувшись до себе, я побачив ось це.

Аріан засукав правий рукав жустокору, й Софійка побачила трохи вище зап’ястя маленький синій паросточок, який вишуканим завитком тягнувся вверх до згину руки.

- Я давно не звертав уваги на свої руки. Коли це з'явилося, не знаю. Але думаю, що після її поцілунку.

Вже коли Аріан тільки почав говорити про Віринею, Софійка почала дратуватися. А після згадки про поцілунок, її аж тіпати почало.

- Навіщо ви все це мені розповідаєте? – спитала вона різко і грубо, спеціально.

- Я помітив, що вона чомусь страшенно ревнує вас до мене. Я, чесно кажучи, не давав приводу. У нас з вами, навпаки, із самого початку знайомства почалися непорозуміння й сварки. Можливо, їй не сподобалося, що поряд зі мною з’явилася нова вродлива жінка?

Аріан криво усміхнувся, а Софійка почала думати, що її здогадки отримали підтвердження. Значить, їй не здалося, що Віринея реагувала на неї якось неприродно. Виявляється, трохи не вбити людину - це значить у драконів «ревнувати»! Але ж вродлива! Це про неї, Софійку? Дівчина здивувалася, хотіла вже заперечити.

- Але! – продовжив Аріан швидко. – я подумав, що це чудовий шанс нам із Віринеєю зійтися разом! Ми знову помиримося, зійдемось, і я попрошу її стати моєю дружиною. Тоді на світанку я залишуся живим! Я прошу вас допомогти мені в цьому!

- Що-о-о?! – Софійка мало не поперхнулася.

- Я прошу вас допомогти мені завоювати руку і серце Віринеї, - Аріан глянув на дівчину серйозно й прохально.

- Яким чином? – у голосі Софійки звучали істеричні нотки, адже дракон говорив якісь дурниці.

- Оскільки вона ревнує, це значить, що вона небайдужа до мене, - почав пояснювати Аріан. - А значить, якщо ревнуватиме частіше, то швидше зрозуміє, що я той, хто їй потрібен. Підіграйте мені, вдайте, що закохані. І тоді я, щоб заперечити це, попрошу у Віринеї стати моєю дружиною. Ви врятуєте мене від смерті.

Софійка була в шоці. Вона має грати закохану? Ще цього не вистачало!

- Я хотів спробувати, як ви відреагуєте на мене, коли я, для початку, поцілую вашу руку. Адже нам треба буде іноді й справді дати привід для ревнощів.

Нам? Ах ти ж експериментатор бісів! Софійка була зла, як чорт! Він хотів спробувати! Злий, жорстокий, цинічний, зарозумілий бовдур! Звик, що всі навколо нього бігають колами і виконують всі витребеньки! Та ніколи вона на таке не піде! Щоб допомогти йому і цій стервині в коханні? Серце чомусь занило, хотілося плакати й битися головою об стінку. Дівчина взяла себе в руки.

- Ні! – відповіла вона твердо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍