Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

– А тобі вже можна сідати? – здивувалася я.

– Я чистий від яду, дякуючи цьому місцю та спільним діям Жерця й цілителів, тож залишилось тільки просохнути природнім шляхом від очищаючої води. Її не можна обтирати, тому я тут буду сидіти поки не обсохну. Посидиш зі мною?

– Як це вийшло Рейнар? Як взагалі таке могло статися? 

– Випадково, – спокійно розвів він руки в сторони.

– Я тебе зараз вб'ю, чесне слово. Де охорона була? Чому вони не зупинили тебе? Чому ти взагалі потягнув до рота ту гидоту? – напала я на нього зі своїми запитаннями. А в середині поступово видихала з полегшенням.

– Я сам їм перед балом наказав раніше потрібного не втручатись, щоб усе вигляділо більш менш правдиво. За планом, я мав піднести келих до рота і відчути якийсь дивний запах, потім підізвати охорону і вони вже б просканували напій та звісно знайшли яд. Але все пішло трохи не за планом, – після останньої фрази він сердито глянув на мене. То це може ще й я винна, що він яд проґавив?

– Що? От що там могло піти не по плану? Ти що, не помітив як Лана тобі келих підсунула?! – прямо сердилася я. 

– Уявляєш собі, не помітив, – буркнув невдоволено король.

– Як взагалі таке могло статись, я не розумію.

– Що ти не розумієш? Я ж казав тобі не спілкуватись з моїм братом. Попередив же завчасно. А ти одразу побігла з ним у танок, – злився король 

– Ти це серйозно зараз говориш? Як я могла відмовити послу? Як не хотів щоб я з ним танцювала, то треба було брату сказати, щоб не запрошував мене. Передивишся потім трансляцію і все сам зрозумієш. В мене не було іншого вибору. Та хіба через таке яд п'ють?! – просто кипіла я. Я його сьогодні як не вб'ю, так поб'ю це точно.

– Я і не збирався пити! Просто, поки дивився за вами, не помітив хто і що мені підсунув. В горлі пересохло, от і вирішив змочити його. Я зробив лише один ковток, але ж яд міцний, тому він і сліди залишає.

– Змочити горло?!! Я не вірю своїм вухам просто. Ваша величність, ти що геть з глузду з'їхав?! – шоковано запитала я. Просто, як можна прокручувати такі схеми і погоріти на звичайній неуважності?

– Я з тобою взагалі розум втрачаю, Адалін. Ти нащо до нього так пригорталася?

– Я ні до кого не пригорталася. Це що? Ревнощі? Звідки їм взятись, Рейнар? І чого взагалі в тебе така божевільна реакція на моє спілкування з твоїм братом? – дивувалася я.

– Тому що він приїхав, щоб забрати тебе в мене, Адалін…