Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

Якщо так подумати, видимих причин тривоги не було. Просто якесь передчуття. А Вінфред уже звик у всьому довіряти своєму чуттю. Принаймні в роботі воно його ще не підводило.

Проблема була в тому, що він навіть не знав з чого почати. Щойно Аніка зникла, він перерив увесь університет, підняв усі записи, майже на пам’ять вивчив її медичну карту. Цілителі постаралися на славу детально описавши усі ушкодження, і, якщо вірити записам, шансів вижити після таких травм у Аніки майже не було.

Зціливши дівчину, цілитель практично повернув її з того світу. Але не минуло і години після її зцілення, як тіло дівчини зникло з лазарету. Відтоді і до її несподіваної появи в Строктемі минуло три місяці, два тижні і три дні.  

Де вона була увесь цей час? Чим займалася? Чому нічого не пам’ятає? Шейну відчайдушно хотілося знати відповіді на ці запитання. А ще, його безумовно цікавило, як до усього цього причетний Лірен.

Лірієць не подобався йому ніколи. Але навіть так він знав, що білобрисий не зашкодить Аніці. Зрештою, ці двоє були родом з одного притулку. І він міг би навіть назвати їх братом і сестрою, якби тільки не…

- Шейн, - перервав його роздуми поліцейський, - і ти тут.

Від широкої усмішки Денвера у Вінфреда сіпнулось око, і всі його роздуми миттю розвіялись. Проігнорувавши колишнього одногрупника він з надією кинув погляд йому за спину, але крім Денвера, інших детективів серед поліцейських не було. А це означало…

- Тільки не ти, - собі під носа пробубонів він.

А Раян Денвер, тим часом, наближався. Як завжди у ідеально випрасуваній формі, з прилизаним волоссям і з неприродно широкою і радісною усмішкою на аристократичному обличчі. Нарешті, він підійшов до Шейна впритул і протягнув йому руку. Їхня взаємна неприязнь тягнулася з першого курсу університету, відколи Шейн напротивагу своїм однолітками віддав перевагу компанії простолюдинів. Денверу ж здавалося, що водитися з тими хто нижчий за тебе по статусу принизливо для аристократа. Щоправда, отримавши декілька разів кулаком в ніс, він змушений був визнати, що це зовсім не заважає Шейну залишатися найсильнішим магом на потоці.

- Розкажеш, що тут і до чого? – все ще усміхаючись, чи то попросив, чи то наказав Денвер.

Схоже, спілкування з простолюдинами все ще було для нього принизливим. Шейн загрозливо усміхнувся у відповідь і поманив одногрупника пальцем.

- Зуби сховай, - щойно той нахилився, шепнув Вінфред, - дурнувато виглядаєш.

Усмішка Денвера миттю зав’яла і він уже не приховуючи неприязні подивився на Шейна.

- Ми уже не в університеті, - холодно промовив аристократ. – Ти ж не збираєшся переносити особисту неприязнь на роботу.

Шейн хмикнув відвів роздратовано погляд і більше не дивлячись на одногрупника, почав переказувати все, що йому було відомо. Після розмови з ним, Денвер декілька хвилин провів оглядаючи могилу, і проводячи над тілом різного роду маніпуляції. По суті робота відомства на цьому вважалася завершеною, але ніхто чомусь не поспішав покидати місце злочину.

- Вони ж відкриють провадження? – тихо запитала Ребека. Вінфред, мимоволі здригнувся, і розгублено подивився на колегу. - Просто, зазвичай, такі справи закриваються за відсутністю складу злочину, - пояснила вона у відповідь на холодний погляд Шейна.

- Я чув про це, - підтвердив слова дівчини Маркус. – Бідняки, ховають своїх дітей у лісах і парках, щоб не платити за поховання.

- Це жахливо, - не стримуючи огиди, промовив Єн, - навіщо тоді взагалі народжувати?

Він вперше подав голос, відколи відкопав тіло. Для них – некромантів – смерть не була чимось далеким, чи огидним. Вони знали про неї все – особливості професії. Просто сьогодні…

Якось синхронно вони усі обернулися і подивилися на закуте в примарні кайдани немовля.

- Все, повертаємось, - першим відвів погляд Шейн і викликав портал.

Фан, Маркус, Єн, пройшли через нього першими і тільки Ребека залишилась стояти на своєму місці, не відриваючи погляду від малюка.

- Ребека? – покликав дівчину Шейн і вона неохоче підійшла до нього. – Все гаразд? – турботливо поцікавився капітан.

Ребека витерла крадькома одиноку сльозинку і кивнула. Шейн нахмурився, але сказати нічого не наважився. Просто не знав як з нею такою розмовляти.

****

Першим і наразі єдиним, що підняло Андреї настрій була відсутність сусідів по кімнаті. Королівський університет магії забезпечував студентів повноцінним житлом. Її двокімнатна квартира ховалася проти хоромів, виділених Аніці в університеті. Тут була спальня, окрема ванна кімната, кабінет і навіть вітальня для прийому гостей.

Варто зауважити, що Аніка була доволі чистоплотною дівчинкою. Всі її речі були акуратно розкладені на поличках шафи, книги ніде не валялися. Стіл був порожнім і навіть в шухлядах стола панував порядок. Уважному погляду Андреї ні за що було зачепитися.

Втім, в кімнаті вона надовго не затрималась. У неї було багато проблем, які необхідно було вирішити, а тому в першу чергу вона попрямувала в адміністративну будівлю. Звичайно, вона знала, що в університеті канікули, але в ній все ще жевріла надія вирішити усе до початку навчального року.