Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-Сподіваюся вам не заважатиму?- запитала Єва зайшовши на кухню.

-Звісно, що ні. Сідай, вечеря майже готова,- Катерина Борисівна зраділа доньці,- сьогодні у нас грибний супчик.

-Аромат смачний і я залюбки повечеряю разом з вами,- Єва теж сіла за стіл поруч зі своїм вітчимом,- маю вам дещо повідомити.

-Сподіваюся після цієї новини у нас інфаркту не буде,- Василь Іванович зовсім не намагався образити, але, як завжди викликав незадоволення своїм запитанням.

-Я переїжджаю жити до Дениса,- Єва вирішила ось так відразу про це повідомити,- сьогодні зранку він мені це запропонував, а я погодилася.

-Справжній чоловік спочатку одружується, а потім вже…,- з незадоволенням у голосі буркнув Василь Іванович,- мій би Слава так і зробив.

-Ваш Слава взагалі немає власного житла,- заперечила йому Єва.

-Годі вам сперечатися,- Катерина Борисівна теж сіла на стілець,- прийде час, коли Денис і обручку одягне на твій палець доню. А зараз може хлопець придивляється, ближче впізнає. Та я переконана, що він буде всім задоволений. Я рада за тебе доню.

-Дякую мамо. Твоя підтримка для мене важлива.

-А я думаю награється цей ваш Денис, а потім виставить тебе люба Єва за двері. Такі як він занадто розбещені, щоб бути серйозними. От Слава простий хлопець…

-Ну, чому ви до мене зі своїм Славою прив’язалися,- обурилася на вітчима Єва,- може він і простий, і хороший, але я кохаю Дена і хочу бути з ним. І він зовсім не розбещений. Він турботливий, відповідальний, розумний…

-Це ти зараз так говориш, а от через деякий час знову сидітимеш на цій кухні і в сльозах будеш розповідати, який він негідник,- Василь Іванович не міг ніяк заспокоїтися.

-Вася досить,- не витримала Катерина Борисівна,- чому ти не можеш просто порадіти за нашу Єву. А Слава теж обов’язково зустріне сою половинку.

-А ви й не сумнівайтеся, такий як мій Слава нарозхват. От побачити незабаром одружиться і тоді ти Єво будеш кусати свої нігті та шкодувати, що упустила такого хлопця. Ось тоді ви і зрозумієте, що я мав рацію,- Василь Іванович незадоволено підвівся із-за столу,- бажання зникло вечеряти.

  Коли вітчим вийшов із кухні Єва усміхнулася до своєї матері і розповіла їй яке Денис влаштував для неї побачення і що запросив на вихідні поплавати на теплоході по Дніпру. А потім Єва наважилася зізнатися мамі, як насправді усе у неї з ним починалося. Тобто розповісти про фіктивність. Вирішила бути відвертою, бо не хотіла більше приховувати правду. Катерина Борисівна це сприйняла спокійно, але не втрималася та заплакала почавши звинувачувати себе у тому, що довела доньку до цього.

-Ти мені доню вибач, що тиснула на тебе. Я хотіла, як краще.

-Тобі немає за що вибачатися. Це ти мене вибач, що вдалася до обману,- Єва теж відчула вину перед мамою за свою брехню,- яка б причина не була, але вона не виправдовує мій вчинок перед тобою. Це вперше в житті коли я сказала тобі неправду. Вибач.

-Не така вже це і неправда,- усміхнулася скрізь сльози Катерина Борисівна,- тепер ви то по-справжньому разом і я за тебе радію. То коли ти думаєш переїжджати?

-Сьогодні зберу речі, а завтра Денис заїде та забере мене. Коли я влаштуюся приходь подивишся. Ми з ним будемо жити разом у його квартирі,- поділилася планами Єва.

-Відразу ж прийду. Це твій перший дослід спільного проживання з хлопцем. Та я за тебе спокійна, бо прибирати ти вмієш, готувати теж вмієш, ну, а й найголовніше у будь-яких стосунках взаєморозуміння, повага один до одного та щирі почуття. А зараз насипаю супчик…

  Перед тим, як лягати спати і після приємної розмови з Деном Єва зателефонувала Лесі та поділилася з нею новиною, бо якось не вдалося поговорити підчас обідньої перерви.

-Єво, ти не повіриш,- Леся зробила паузу, а потім додала,- Антон теж мені запропонував переїхати до нього.

-Та ти що,- подруга була приємно здивована,- я за тебе теж рада.

-Єво, це не те чого я хотіла,- голос Лесі був засмучений,- я хотіла обручку, весілля, а потім вже побут. А він спочатку посуд, віник…, хоча він запевнив мене, що всіма домашніми справами буде займатися домогосподарка. Та зміст один і той. Але це не те, бо я хочу в першу чергу весілля.

 -А я навпаки навіть рада, що в першу чергу, як ти говориш посуд та віник. Це можливість краще впізнати один одного. Зрозуміти чи справді це твій чоловік чи це тільки ілюзія омріяного щастя…