Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 23

  На це запитання Єва очікувала, хай і не в такому прямому сенсі, але схилялася до того, що вечір може мати продовження у його ліжку. Чи хоче вона близькості з Денисом? Вона відчувала до нього це бажання, бажання опинитися  в його обіймах. Відчути на собі ніжну ласку його дотиків, пристрасть та жагу поцілунків. І в неї не було страху, бо вона довіряла, вірила у те, що він не зможе її скривдити. І зараз перестали мати значення її внутрішні переконання, ті переконання, яких вона дотримувалася після того жорстокого випадку, який з нею трапився. Денис ніби вилікував рани минулого і сам того не знаючи. Він вдихнув у неї знову бажання кохати та бути коханою. І зараз вона вже не хоче забороняти собі бути в обіймах чоловіка. В обіймах того кого покохала, з яким ніби розцвіла різноманітними барвами.

  Денис незважаючи на те, що відчував взаємність з її боку, але все-таки помітив, що щось є таке, що йому не до кінця зрозуміло. І він наважився запитати у неї про це:

-Чи зможеш ти відверто відповісти на моє запитання, яке стосується особисто тебе?

-Запитуй,- насторожилася вона поставивши келих з недопитим шампанським на стіл.

-У мене таке відчуття, що в минулому з тобою щось трапилося. Я не можу пояснити звідки у мене з’явилися ці думки, але вони турбують мене,- Денис намагався говори обережно підбираючи кожне слово, щоб ненароком не образити.

-Мій колишній хлопець піднімав на мене руку, а останній раз побив мене так, що я потрапила до лікарні,- Єва нестала більше приховувати правду.

-От негідник,- вигукнув Денис так, що інші відвідувачі ресторану обернулися і він звернувся до них,- вибачте за нестриманість.

-Мені було тяжко відійти після того випадку. Я перестала довіряти чоловікам і поставила собі за мету більше не зустрічатися з ними. Ти перший чоловік з яким я почала так близько спілкуватися після того випадку.

-Я не розумію чому ти раніше не кинула його, вибачала, продовжувала бути з ним, доки не потрапила на лікарняне ліжко. Невже ти наскільки сильно кохала його?- Денис ніяк не міг заспокоїтися.

-Кожного разу я думала, що це більше не повториться. Була переконана, що він зрозумів свою помилку. За той час коли ми зустрічалися я до нього сильно прив’язалася, стала ніби емоційно від нього залежати. І навіть вже не знаю чи кохала я його по-справжньому чи то було хибним почуттям. А ще я думала, що сама винна, що сама доводила його до того, що він піднімав на мене руку. Та насправді, я просто була боягузкою, яка не змогла за себе постояти. Після того як ми перестали бути разом я весь час вчуся захищатися.

-Відчуваю себе винним, через те що дозволив собі підвищити на тебе голос тоді у сквері. Вибач мені, будь ласка,- Денис взяв її руку в свою.

-Я зовсім на тебе тоді не образилася, я скоріше відчувала роздратованість через те, що мені не вдалося випити кави і насолодитися ранковою тишею.

-Сподіваюся той негідник отримав своє покарання?- чомусь і про це Денис запитав.

-Ні, він уникнув покарання, через те, що його батько суддя. Яке б він правопорушення не чинив, покарання завжди уникав. Та я більше не хочу про нього говорити і не хочу його більше згадувати.

-Вибач, що через мене тобі довелося згадати про нього,- Денис сильніш стиснув її долоні в своїх руках вилаявши себе у думках, за всі свої запитання до неї.

  Але тепер він знає, і краще розуміє її. Зараз він хотів її обійняти, пригорнути до себе щоб цим ніби відгородити він болі, від болючих спогадів. Денис не став наполягати на тому щоб їхати до нього. Вирішив, що не варто поспішати. На все сій час. І той час коли вони будуть близькими ще попереду. Та сьогодні вони стали набагато ближчими ніж стають після інтиму. Довіра, відвертість, розуміння ніби споріднює душі, викликає повагу і викликає бажання бути разом.

  Денис запропонував Єві відвести її додому, а вона сказала, що хоче заснути поруч з ним пригорнувшись до нього. І він не став заперечувати те, чого йому теж насправді хотілося. Вони поїхали до нього. Ніжно обійнявши один одного заснули і навіть уві сні відчуття щастя не покидало їх.

  Прокинувшись зранку. Денис приготував каву та зробив бутерброди, а потім запитав у неї:

-А що скажеш, якщо ми на вихідні поплаваємо Дніпром на теплоході?

-А ти романтик і це мені подобається. Звісно я згодна,- усміхнулася Єва від задоволення взявши до рук чашечку з кавою,- але сьогодні нам треба поспішити щоб встигнути на роботу.

-Згоден,- Денис поквапився і теж сів за стіл взявшись за бутерброди,- є ще дещо, що я хочу тобі запропонувати.

-Ти мене заінтригував. Говори швидше,- Єва губилася у здогадках.

-Переїжджай до мене жити,- Денис справді, вперше в житті цього хотів,- і не тому що це для чогось потрібно, а тому що мені хочеться щоб ти була поруч зі мною. Єво, я кохаю тебе.

-Денис, я теж тебе кохаю і тому…

-І тому?

-Я переїду до тебе жити. Ти ж напевне пропонуєш переїхати жити у цю квартиру чи в будинок де мешкає твоя мама?- Єва хвилююче запитала про це.

-У цю квартиру. Моїй мамі звичайно це буде важко прийняти. Але з часом я переконаний, що вона зрозуміє і прийме все як належне і не буде мені більше нав’язувати свій вибір, а буде поважати мій. Єва, все буде добре. Я не дам тебе в обіду, я прикладу зусиль, щоб ви знайшли спільну мову, подружилися.- Денис говорив серйозно,- моя мама хороша, добра людина, правда любить щоб усе було так як вона хоче і проявляє іноді таку впертість що я навіть не витримую. Любить наказувати, розпоряджатися. Але вона найтурботливіша у світі мама.

-Мені подобається те з якою ніжністю ти говориш про свою маму. Я теж впевнена, що все буде добре і ми знайдемо спільну мову,- Єва знову всміхнулася, а він натомість поцілував її.

  Після робочого дня Єва повернувшись додому вирішила перед тим як почати збирати речі повідомити маму про те, що вона збирається переїхати до Дениса жити. Катерина Борисівна у цей час готувала вечерю. Василь Іванович теж сидів за столиком і щось наполегливо намагався довести своїй дружині.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍