Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

19

     Розділ 10                                                  

     Зайшовши у туалет першим ділом вмив руки та обличчя. Оскільки гребеня у мене з собою не було довелося мокрими руками поправити розтріпане у різні боки волосся. 

   Настя майже нічого не пам'ятає. Дуже добре, все складається  як найкраще. У моїй голові назрівав план. Поки моя Настуня збентежена своїм станом, покажу їй якими можуть бути наші стосунки. 

Я вирішив, що поки її пам'ять не відновилася, моя маленька брехня  неабияк допоможе нам.  Іншого способу змусити її прийняти наш шлюб я не бачив. Поки вона страждає від амнезії доведу їй, що ми можемо бути справжньою сім'єю. 

    Вийшовши з туалету, одразу пішов до автомата за порцією кави.  Саме завдяки цьому напою мені вдавалося працювати до пів ночі й саме цей напій не давав мені заснути на протязі дня. 

Детально обдумавши свій план,  вернувся до Настиної палати.  Вона лежала у ліжку. Волосся не виглядало розтріпаним,  а було акуратно заплетене у косу. Біля неї стояла тарілка з вівсяною кашею. Глянувши спочатку на мене,  а потім на кашу Настя так скривилася, що я аж засміявся.

---- Фу! Ти бачиш, яка вона гидка. З дитинства її ненавиджу, ---- скривилася моя Настя.

    Сівши на крісло я запитав : 

---- навіть не спробуєш?

---- Краще лежати голодною, ---- фиркнула моя дружина.

---- Ну знаєш, голодною я тебе не залишу. Зараз подзвоню домашнім, щоб щось  смачненьке для тебе приготували.  Скажи, чого б тобі хотілося? 

---- Смаженої картоплі. І салат зі свіжих овочів. Знаю це не дуже здорово, але дуууже хочеться. 

---- Думаю, що зможу виконати  твою забаганку  якщо мене не поб'ють за порушення лікарняних правил. Та ти не хвилюйся дома Домініка готуватиме  тобі те, що ти захочеш. От випишуть тебе скоро, вернемося додому  ...

---- Додому?

    Я розгубилася від чоловікових слів, хотіла пригадати де я живу, але не змогла. Знову біле полотно у голові.

---- Ну звісно, що до нашого дому. А куди мені тебе везти, як не туди? Ми  щаслива, любляча сім'я Настю. 

---- Що не так? Тебе щось тривожить? Поділися зі мною, може я зможу якось допомогти. Шкода, що ти не пам'ятаєш, але у нас з тобою дуже теплі стосунки, мила. 

---- Звичайно ти у всьому  правий. Вибач мою підозрілість. Це все наслідки амнезії. Ми щаслива сім'я, у нас донька і ми кохаємо один одного.

    Схоже Настя повірила у мою вигадану історію про щасливу сім'ю. Дивлячись на неї мене мучили докори сумління, але на цей обман  я пішов  заради нас усіх. Не знаю скільки часу вона нічого не пам'ятатиме та за цей період я маю переконати її, що ми можемо бути щасливими.  Настя не пам'ятає минулого, але те, як вона поводиться зараз мене дуже тішить.  Теперішня Настя не озлоблена на мене. В ній приховано стільки пристрасті, вона не контролює свої емоції, а повністю віддається почуттям. Мені так приємно дивитися на неї справжню. Глянувши на Настю я переплів наші пальці.

---- Я з тобою, сонечко. Коли тобі буде щось потрібно не намагайся бути самостійною, я завжди поруч і чим лише зможу допоможу тобі.

---- Хочу все пригадати. Геть усе, ---- жалібно хмикнула Настя.

---- Мила, не будемо поспішати, зосередимося на тому, що ти пам'ятаєш. Лікар попередив мене, що все саме так і буде.  Він казав, що нам потрібно багато спілкування між собою.

---- Добре, оскільки я зараз наче немовля, яке  вчиться жити, буду вірити тобі. Ти ж мене не обманеш?

    Я провела рукою по його щоці, пройшлася великим пальцем по його нижній губі. І весь цей час дивилася йому прямо в очі.

---- Я маю впевнитися, що щось відчуваю до тебе.

---- І, як, щось відчула?

---- Відчула. Напевно, ... я кохаю тебе. Мені хочеться торкатися твоєї шкіри, мені це дуже подобається. З тобою мене охоплює тепло. Хочу поцілувати тебе, можна?

    Нахиливши Алекса до себе я знову почала вивчати його. Запустила руки у його волосся, і ніжно торкнулася його губ своїми. Алекс більше не дозволив мені верховодити, ніжно схопив за руки й притиснув до подушки. Я бачила у його очах пристрасть, ми обоє хотіли цього поцілунку. Я насолоджувалася його дотиками, його губами. Це було так чуттєво.

---- Мені хочеться, щоб ти завжди мене так цілувала.

---- І мені теж. 

---- Настю, я зараз поїду додому.  Треба привести себе в порядок, прийняти душ, переодягтися  та привезти тобі їжу. 

---- Ти залишаєш мене одну?

---- Якщо ти боїшся залишатися сама я подзвоню, щоб водій привіз сюди твою бабусю.

---- Не треба. Я звичайно трохи нервую, мені моторошно від того, що сталося, а  коли ти поряд я впевнена, що все в порядку. Зараз я вірю лише твоїм словам, більше мені поки немає за що зачепитися.

---- Думаю на твоєму місці кожен би відчував себе так само. Хочеш я попрошу медсестру з тобою посидіти?

---- Не треба. Я чекатиму тебе, може трохи подрімаю.

---- Може мені привезти до тебе Лізу?

---- Я дуже сумую за нею й хочу побачити, але не варто їй бачити мене у такому стані. Давай зачекаємо поки я не повернуся додому. Лікар обіцяв завтра виписати мене. Поцілуй її від мене і скажи, що мама дуже сильно любить її. І бабусю заспокой, вона  теж напевно дуже хвилюється.  

---- Рідна моя, все зроблю, як ти кажеш. Не хвилюйся, я намагатимусь не затримуватися надовго.

---- Алексе, у мене до тебе буде ще одне прохання.

---- Яке?

---- Привези мені, будь ласка чисту білизну  та одяг.

---- Все буде, а тепер відпочивай. Я скоро, ти навіть не встигнеш засумувати. 

     Коли Алекс торкнувся  своїми губами мого чола я заплющила очі, не хотілося бачити, як він йде від мене. Після того, як  за ним зачинилися двері моєї палати, одразу стало пусто та холодно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍