Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Розділ 16 Денис

Субота. День «Ч». Я сидів у себе в кабіні в надії, що моя голова розірветься на тисячі маленьких шматочків до четвертої години. Останні два дні пройшли в передвесільній метушні, а дива, на яке я так сподівався, не сталося. Я зробив усе від мене залежне, плюс ще багато чого, щоб переконати Лану у її рішенні, але вона була тверда як кремінь. Що більше я ходив навколо неї, немов лис навколо пораненої здобичі, зі своїм «справжнім» сімейним життям, то рішучішою ставала дівчина.

Цього ранку за сніданком Лана була бліда і мовчазна. Я міг прочитати непідробний жах у її очах. Я почувався приблизно так само, тільки з іншої причини. Принаймні, я сподівався, що причини були різними.

Опустивши лоб на край столу, я накрив голову руками. Як я міг наробити стільки дурниць за такий короткий проміжок часу? За один короткий місяць моє життя перевернулося догори дриґом, перетворившись на справжній кошмар.

Навіть Даня, мій рідний брат, покинув мене в таку хвилину. Не те щоб змінив своє ставлення до одруження, просто Даня вирішив, що старшому братові справді час стати розсудливим.

Звісно, він дійшов такого висновку не одразу. Але після того, як Данило познайомився з Ланою, він знизав плечима і кинув, що в його старшого братика все гаразд зі смаком. Та вже, чорт забирай, такого я від нього не очікував. Допоміг братові, нічого сказати.

Ну а Кок, звісно ж, став на бік пані Пасічник, та ще й гнівно звинуватив мене в тому, що деякі безпутні селяни не вміють тримати при собі свої брудні руки. Що, мовляв, я напевно зазіхнув на чесноту бідної дівчини. Що ж, мабуть, мені самому було б набагато легше, якби це було правдою.

- Денисе.

Я повільно підняв голову. Лана посміхнулася мені, і я відчув, що світ змінився навколо, наче сонце вийшло після двох днів проливного дощу.

- Що? - запитав, і в моєму голосі не було ні тіні тієї туги, що гризла моє серце ще кілька хвилин тому.

- Ти відлежав складку на лобі.

- Так? - я підняв руку і помасажував шкіру. - Нічого, мине.

- Звісно, минеться. - Лана підійшла до мене, цокаючи каблучками по паркету, і простягнула долоньку до того місця, де шкіра зморщилася і почервоніла. - Ось тут.

Я подивився на дівчину, а та доторкнулася кінчиками пальців до чола і помасажувала його. Руки її злегка тремтіли, але мені був напрочуд приємний її дотик. Я не міг відірвати від неї очей. Лана була так близько, що я бачив, як колишуться в такт диханню її груди під білою блузкою. Я відчував запах дитячого крему і тонкий аромат ніжних парфумів. Голова паморочилася, і я не був упевнений, що зможу тримати себе в руках. Я гадав, чи розділить ця дівчина зі мною шлюбне ложе сьогодні вночі. Принаймні, мені б цього дуже хотілося.

Лана відступила на крок, прибравши руку від обличчя нареченого.

- Ти готовий?

- Лано, ще не пізно відмовитися від цієї затії. Ну до чого весь цей фарс?

- Кок обіцяв доглянути за малюком, поки нас не буде. Навряд чи це займе багато часу.

- Лано, ми робимо помилку, - вигукнув я, схопивши дівчину за руку, в надії, що вона одумається.

- Дурниці. - няня рішуче взяла сумочку зі столу і попрямувала до дверей.

Я пішов за нею, немов у моєму носі стирчало кільце, а до кільця була прив'язана мотузка.

Практично всю дорогу до сільської ради ми мовчали. Лише одного разу я, не знайшовши нічого пристойного по радіо, вставив у магнітолу флешку і поцікавився, чи любить Лана рок. Побачивши ствердний кивок дівчини, я додав гучності. Чудово, через півгодини нас одружать, а я навіть не знаю, яку музику любить моя наречена.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍