Читати книгу - "Я його Ляля, Маїра Цибуліна"

Я натиснула на дзвінок з надією, що Муся ще не спить, а то інакше мені зараз доведеться стукати кулаками в двері. Це, звичайно, не потішить ні саму Мусю, ні її сусідів. Я подивилася на годинник. Стрілки вказували вже за північ. Так! «Пізненько для візитів»! Навіть для Мусі! Напевно, вона вже спить без задніх ніг. А Сергій Петрович, напевне, ще на роботі. Ось, і встряла я в історію! Всі порядні дівчата вже давним-давно сплять по своїм домівкам. Тільки я шляюся так пізно по різним «Тутанхамонам».