Читати книгу - "Межа Фундації"

кому це було б цікаво. Мабуть, у цьому моя провина. Я не можу зацікавити цим інших, хоч мене ця тема дуже надихає.

— Це цікаво. Так. Але… але що далі? — відповів Тревіз.

— Хіба вам не спадало на думку, що з наукового погляду могло б бути цікаво вивчити світ, що народив єдину життєздатну екологічну рівновагу, яку будь-коли бачила Галактика?

— Може, і цікаво, якщо ви біолог. А я до них не належу. Тому пробачте мені.

— Звичайно, любий друже. Річ у тім, що й серед біологів я ніколи не бачив тих, кого б це цікавило. Я вже розповідав вам, що біологія була моєю спеціалізацією. Я звернувся із цим питанням до свого професора, але він залишився байдужий. Сказав, щоб я зайнявся якоюсь практичною проблемою. Це так мене обурило, що я взявся за історію, яка в будь-якому разі була для мене радше захопленням ще з підліткового віку, і став працювати над «питанням Початку» із цього боку.

— Але принаймні це дало вам справу всього життя, тож ви маєте тішитися, що ваш професор був такий неосвічений.

— Так, думаю, що на це можна поглянути і з такого боку. І ця справа всього життя цікава, я ніколи від неї не втомлююся. Але мені б усе ж таки хотілося, щоб і вам це було цікаво. Ненавиджу це відчуття, коли завжди розмовляєш із самим собою.

Тревіз відхилився назад і від душі засміявся.

На спокійному обличчі Пелората з’явилися ознаки образи.

— Чому ви з мене смієтеся?

— Не з вас, Янове, — відповів Тревіз. — Я сміюся з власної дурості. Що ж до вас, то я абсолютно вдячний. Знаєте, ви були абсолютно праві…

— Щодо значення походження людства?

— Ні, ні. Добре, і щодо цього теж. Але я мав на увазі, що ви слушно сказали мені перестати думати про свою проблему й перемкнути увагу на щось інше. Це спрацювало. Коли ви говорили про спосіб, у який еволюціонувало життя, мені нарешті спало на думку, як знайти це гіперреле, якщо воно існує.

— О, це!

— Так! Це тепер моя мономанія. Я шукав гіперреле так, ніби я на своїй старій навчальній посудині, вивчаючи кожну частину корабля власними очима, шукаючи щось, що стоїть окремо від решти. І забув, що цей корабель — розвинений продукт тисяч років технологічної еволюції. Розумієте?

— Ні, Ґолане.

— У нас на борту комп’ютер. Як я міг забути?

Тревіз махнув рукою і пішов до власної кімнати, закликаючи Пелората піти слідом.

— Мені потрібно лише спробувати встановити зв’язок, — сказав він, ставлячи руки на контактні елементи комп’ютера.

Потрібно було спробувати встановити зв’язок з Термінусом, який нині залишився позаду в кількох тисячах кілометрів.

Зв’язатися! Поговорити! Здавалося, ніби нервові закінчення розростаються, тягнучись у космос із приголомшливою швидкістю — зі швидкістю світла, звичайно, — щоб встановити зв’язок.

Тревіз відчув, як торкається, ні, не зовсім торкається, але відчуває, ні, не відчуває, але… неважливо, для цього не існувало слів.

Він усвідомлював, що Термінус у межах досяжності, і хоча відстань між ним та планетою збільшувалася приблизно на двадцять кілометрів за секунду, зв’язок зберігався, ніби планета та зореліт не рухалися і їх розділяли всього кілька метрів. Він нічого не сказав і вимкнув зв’язок. Тревіз просто перевіряв принцип зв’язку і не встановлював активного контакту.

За вісім парсеків звідси — за галактичними мірками, за вікном — розташований Анакреон, найближча велика планета. Щоб надіслати повідомлення тою самою світлошвидкісною системою, що тільки-но спрацювала з Термінусом, і отримати відповідь, знадобилося б п’ятдесят два роки.

Зв’яжися з Анакреоном! Подумай про Анакреон! Уяви його якнайвиразніше. Ти знаєш його розташування відносно Термінуса та ядра Галактики; вивчав його планетографію та історію; розв’язував військові проблеми, коли треба було відвоювати Анакреон (у неможливій, як на сьогодні, ситуації — коли його захопив ворог).

О космосе! Та ти ж був на Анакреоні.

Уяви його! Уяви його! Ти відчуєш свою присутність на ньому через гіперреле.

Нічого!

Його нервові закінчення затремтіли й перестали рухатися в нікуди.

Тревіз розслабився.

— На борту «Далекої зірки» немає гіперреле, Янове. Я впевнений. А якби я не послухався вашої поради, то не знаю, скільки мені б знадобилося часу, щоб дійти цього висновку.

Пелорат засяяв від радості, не ворухнувши жодним м’язом на обличчі.

— Я так радий, що вам допоміг. Отже, ми зробимо стрибок?

— Ні, нам іще потрібно зачекати пару днів задля безпеки. Нам потрібно відірватися від маси, пам’ятаєте? Звичайно, через те, що в нас новий та невипробуваний корабель, з яким я абсолютно незнайомий, мені, мабуть, знадобиться дні зо два, щоб розрахувати точну процедуру — зокрема, належну силу гіпертяги для першого стрибка. Але я відчуваю, що комп’ютер усе це зробить.

— Це ж треба! Як мені здається, попереду в нас доволі нудний проміжок часу.

— Нудний? — Тревіз широко всміхнувся. — Аж ніяк! Янове, ми з вами будемо розмовляти про Землю.

Пелорат здивувався:

— Правда? Ви намагаєтеся потішити старого? Це люб’язно з вашого боку. Справді.

— Що за нісенітниці! Я намагаюся потішити себе. Янове, ви навернули мене у свою віру. Унаслідок того, що ви мені розповіли, я зрозумів, що Земля — це найважливіший і найцікавіший об’єкт у Всесвіті.

2

Тревізові явно щось спало на думку в той момент, коли Пелорат представив свій погляд на Землю. Лише через те, що його розум тоді віддався проблемі гіперреле, він зреагував не відразу. Це сталося, щойно проблему було розв’язано.

Мабуть, одним із тверджень Гарі Селдона, повторюваним найчастіше, була його фраза про те, що Другу Фундацію створено «на іншому кінці Галактики» від Термінуса. Селдон навіть назвав це місце. Воно мало бути «на краю зірок».

Цю фразу було включено до розповіді Гаала Дорніка про день суду перед імператорським двором. «На іншому кінці Галактики» — такими були слова, що їх Селдон вимовив Дорніку, і відтоді навколо їхнього значення точилися суперечки.

Чи було це щось, що пов’язувало один кінець Галактики з «іншим кінцем»? Пряма лінія, спіраль, коло абощо?

А тепер Тревіза зненацька осяяло: на мапі Галактики не треба креслити ні лінії, ані кривої. Усе значно хитріше.

Абсолютно очевидно, що один кінець Галактики — це Термінус. Він був розташований на краю Галактики, так — на нашому краю, з боку Фундації, — що надавало слову «край» буквального значення. Але також він був найновішим світом Галактики тоді, коли Селдон це казав, світом, який мало бути засновано, який іще жодної миті не існував.

Що в цьому світлі було б іншим кінцем Галактики? Інший край Фундації? А чому б не найстаріший світ Галактики? А згідно