Читати книгу - "Межа Фундації"

з аргументом, що його представив Пелорат — не знаючи, що представляє, — це могла бути лише Земля. Друга Фундація цілком могла бути на Землі.

Та все ж Селдон сказав, що інший кінець Галактики — «на краю зірок». Хто міг сказати, що він не висловився образно? Потрібно простежити історію людства так, як це зробив Пелорат, і від кожної планетної системи та кожної зірки, що освітила якусь населену планету, простягнеться в минуле висхідна лінія до якоїсь іншої планетної системи, якоїсь іншої зірки, звідки прибули перші переселенці, звідти до ще іншої зірки — аж доки нарешті всі лінії не зійдуться до планети, на якій виникло людство. Саме ця зірка, що світила над Землею, і була «краєм зірок».

Тревіз усміхнувся і вимовив майже ніжно:

— Розкажіть мені ще більше про Землю, Янове.

Пелорат похитав головою.

— Я вже все вам розповів, правда. На Тренторі ми знайдемо більше.

— Ні, не знайдемо, Янове. Ми там нічого не знайдемо.

— Чому?

— Бо ми не полетимо на Трентор. Я керую цим кораблем і запевняю вас у цьому.

Пелорат аж розкрив рота. Якусь мить він ледве дихав, аж тоді спромігся сумно вимовити:

— О, мій любий друже!

— Розслабтеся, Янове, — відповів Тревіз. — Не треба такого вигляду. Ми збираємося знайти Землю.

— Але лише на Тренторі…

— Ні. Трентор — це просто місце, де ви можете вивчати крихкі фільми та запилюжені документи й самі розсиплетеся та вкриєтеся пилюкою.

— Я десятиліттями мріяв…

— Ви мріяли знайти Землю.

— Але лише…

Тревіз встав, перехилився і, схопившись за складку Пелоратової туніки, сказав:

— Не повторюйте цього, професоре. Не повторюйте. Коли ви вперше сказали мені, що ми будемо шукати Землю, ще коли навіть не ступили на борт цього корабля, ви сказали, що ми точно знайдемо її, тому цитую ваші ж слова: «В мене на думці є одна розкішна перспектива». Тепер я навіть чути не хочу від вас слово «Трентор». Я просто хочу, щоб ви розповіли мені про цю розкішну перспективу.

— Але її ще потрібно підтвердити. Поки що це лише думка, надія, примарний шанс.

— Добре! Розкажіть мені про це!

— Ви не розумієте. Ви просто не розумієте. Це сфера, де ніхто, крім мене, нічого не досліджував. Тут немає нічого історичного, міцного, реального. Люди говорять про Землю як про факт, але також і як про міф. Розказують мільйони суперечливих історій…

— Добре, то в чому ж таки полягає ваше дослідження?

— Мені доводилося збирати кожну розповідь, кожен шматочок того, що можна було вважати історичним, кожну легенду й кожен туманний міф. Навіть вигадки. Усе, що стосується назви Землі або ідеї планети походження. Протягом більш ніж тридцяти років я збирав усе, що міг знайти, з кожної планети Галактики. Тепер, якби я тільки зміг дістати щось надійніше, ніж усі ці відомості, у Галактичній бібліотеці на… Але ж ви не хочете, щоб я вимовляв це слово.

— Правильно. Не вимовляйте. Розкажіть мені краще про одну із цих знахідок, що привернули вашу увагу, і про те, чому ви вважаєте цю увагу виправданою.

Пелорат похитав головою.

— Ґолане, ви, вже вибачте мені на моїм слові, говорите як солдат або політик. Історію влаштовано не так.

Тревіз глибоко вдихнув і стримав своє роздратування.

— То розкажіть мені, як її влаштовано. У нас два дні. Просвітіть мене.

— Не можна покладатися на якийсь один міф або навіть якусь одну групу. Я мушу зібрати їх усі, проаналізувати, упорядкувати, створити символи, що представляють різні аспекти їхнього змісту, — розповіді про нереальну погоду, астрономічні деталі планетних систем, що суперечать наявним, походження культурних героїв, про яких конкретно відомо, що вони були немісцеві, і сотні інших пунктів буквально. Розглядати весь список немає сенсу. На це не вистачить навіть двох днів. Кажу вам, я витратив на це понад тридцять років. Я розробив комп’ютерну програму, що шукала спільні компоненти в усіх цих міфах, а тоді спробував переробити її, щоб вона відфільтрувала справді нереальні факти. Поступово я розробив імовірну модель Землі. Зрештою, якщо всі люди походили з одної планети, цій одній планеті має бути властиве щось спільне для всіх міфів про походження й розповідей про культурних героїв. Бажаєте математичних подробиць?

Тревіз відповів:

— Дякую, але не зараз. А звідки ви знаєте, що ваші математичні розрахунки не ввели вас в оману? Наприклад, ми точно знаємо, що Термінус було засновано лише п’ять століть тому й що перші люди прибули сюди як колоністи з Трентора, але їх зібрали з десятків, якщо не сотень інших світів. І все ж хтось, хто цього не знає, може вважати, що Гарі Селдон і Сальвор Гардін, які не народилися на Термінусі, прибули із Землі й що Трентор насправді був назвою, що символізувала Землю. Поза сумнівом, якби наші сучасники почали шукати Трентор за описом часів Селдона — світ, де вся поверхня вкрита металом, — то не знайшли б і стали б вважати міфом.

На обличчі Пелората з’явилося задоволення.

— Мій любий друже, я забираю назад свої слова про солдатів та політиків. У вас дивовижна інтуїція. Звичайно, мені довелося встановити деякі контрольні механізми. Я придумав сотню фальсифікацій, що ґрунтувалися на спотвореннях справжньої історії й імітували ті міфи, які я збирав. Потім спробував включити до цієї моделі власні фантазії. Одну з моїх вигадок навіть було засновано на стародавній історії Термінуса. Комп’ютер відкинув їх усі. Усі. Загалом це може означати й те, що мені просто забракло літературного таланту, щоб вигадати щось прийнятне, але я зробив усе, що міг…

— Я впевнений у цьому, Янове. І що ваша модель розповіла вам про Землю?

— Кілька речей різного ступеня ймовірності. Щось на кшталт короткої характеристики. Наприклад, близько дев’яноста відсотків населених планет у Галактиці мають період обертання, що коливається між двадцятьма двома та двадцятьма шістьма стандартними галактичними годинами. Що ж…

Тревіз перервав його:

— Сподіваюся, ви не звернули на це уваги, Янове. Тут немає ніякої загадки. Щоб планета була придатною для життя, вона не має обертатись аж так швидко, щоб особливості циркуляції повітря створювали нестерпно шалені бурі, або аж так повільно, щоб виникали надзвичайні коливання температур. Це властивість за замовчуванням. Люди воліють мешкати на планетах із придатними для них характеристиками, а потім, коли населені планети за цими характеристиками виявляються подібні одна до одної, кажуть: «Що за дивовижний збіг!» — тоді як це зовсім не дивовижно й навіть не збіг.

— Узагалі-то, — спокійно відповів Пелорат, — це добре знане явище в соціології. Думаю, що й у фізиці теж, але я не фізик, тож не