Читати книгу - "Африка, сни"

нє відно?

Опанас: У бінокль відно.

Толя: А єслі бінокль зламався, тогда відно?

Опанас: Та заїбав – відно, шо ж тада увідіш?

Толя: Папа, а на том бєрєгу наші?

Опанас(зловісно): Там кацапи.

Всі зловісно мовчать. Поїзд зупиняється, чути крики «Приїхали!» і погрозливий гуркіт моря.

ДІЯ П’ЯТА

Веранда з самоваром. На морі здіймається шторм. Кацапи сидять на веранді.

Алєксандр: Пагодка-то, а, Надєжда? Хозяїн собаку-то нє вигоніт.

Надєжда: Єслі б знала, что ти такой долбо­йоб, я б с Трофімом лучше б на Сєлігєр с’єзділа, чєм с тобой тут Муму за уши тащіть.

Алєксандр: Ти мєня, Надєжда, нє злі. Я тєбє за Трофіма матку вивєрну наізнанку!

Входять Опанас, Толя, Миша і Гриша.

Миша: О, диви, кацапи!..

Гриша(з московськім акцентом): Как пагодка в Масквє?

Владімір: Я что-то юмор-то нє понял...

Опанас: Хуйня якась! Кацапи всєгда такі понятливі, а нє понімают.

Опанас(грізно підходить до Владіміра): Знімай штани, їбать буду!

Ємєльян: Пазвольтє, ви ж нє у сєбя дома!

Миша пиздить Ємєльяна. Миша, Гриша, Опанас і Толя пиздять кацапів. Кацапи кричать дурними голосами.

Надєжда: Жлоби проклятиє, я вас нєнавіжу! Я б вас всєх растрєляла!

Опанас(пиздить Надєжду): Мовчи, курва, када мужчіни разгаварівают!

Зойки стихають, на морі гуде шалений шторм, кругом лежать побиті тіла кацапів.

Толя: Папа, кажись, піздєц.

Опанас(пиздить його): Скіки тєбя учіть можна, блядь, шоб ти не матюкався? Батько для тєбя шо, мєсто пустоє?!

Раптом роздається жахливе сичання. Це кацапський самовар – він закипів. Він сичить, сичить, перекриваючи шторм, і грізно підскакує на місці. Всі з острахом дивляться на самовар.

Під звуки самовара завіса повільно закривається.

Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!

ДІЙОВІ ОСОБИ

Нєзнайка, супермен-вікінг.

Гурвінек, антісєміт.

Карандаш, художнік-кічмен.

Самодєлкін, матрос торговельного флота.

Пєтрушка, мовчазний карлік в кепці.

Буратіно, просто поц.

Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.

Сінєглазка, алкоголічєская подорва.

Красна Шапочка, красіва, лінива, егоїстична і дур­на блядь.

Артемон, чорний собака.

Мнацаканов, привид у телевізорі.

ДІЯ ПЕРША

Дія відбувається в майстерні Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниця в вигляді смерті і голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний карлік у кепці, і фарбує яєчко. На полу хропуть п’яні, брудні і голі Самодєлкін в рваному тєльніку і Карандаш. На них верхи спить пудель Артемон.

За столом сидять два дебіла, Буратіно і Гурвінек, п’ють і пиздять. З ванни долинають звуки води і веселий регіт Красної Шапочки.

Буратіно(страшним, хрипким голосом): І от, блядь, він смотріт, шо та хуйня летить. Кругом неї фари, лампи там всякі, і сама червоняста лампа мигає. А летить вона йому на город. От воно стало біля клуні і мигає. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: «Спакойно, стара блядь!» А з цієї хуйні так рука його – раз! А іді сюда! Запхало, замело і кудись поле­тіли до хріна на роги.

Гурвінек: Оце все?

Буратіно: Нє, вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє. Прилетіли і викинули його к хуям. І чувак той після цього все нахуй забув. Його питають: «Як тебе звуть?» А він: «Бе-е-е». Йому показують жінку, а він: «Бе-е-е».

Гурвінек: Та то всьо хуйня.

Буратіно: Та яка хуйня, блядь, в книзі написано!

Гурвінек: У мене кум – він в Ісайках директор бані, так його небіж приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки – сусідки нема. Він сховався за піч, думав, як прийде – налякає. Коли та блядь приходить, скидає одежу, волоси так розпускає, якоюсь хуйньою намазалась, і раз – у трубу. Кумів небіж тоже, все поскидав і давай мазаться. Намазався і тоже у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють. Стоїть отаке крісло, на ньому сидить їхній цар, всьо таке. А та блядь каже: «А ти шо тут робиш? Ану, пиздуй отсюда». Дає йому полі­но, чуєш, каже: «Це твій кінь, і давай пиздуй, шоб тебе не виділи. Тільки не пизди нікому, бо помреш». Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той – мені.

Буратіно: І шо, помер?

Гурвінек: Тут же! Як ховали, то весь синій в гробу лежав...

У двері гупають.

Буратіно(до Пєтрушки): Ти, педрило, ану катай, відкрий.

Пєтрушка мовчки кида яйця і пиздує до дверей.

Гурвінек(роздивляється Пєтрушкіну працю): Блядь, якогось жида нарисував!

Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратіно: О! А шо, Мальвіна, даси поїбаться?

Мальвіна(ображається): Блядь! Шо ето зна­чіт? Шо, у тєбя жени для етого нєт?

Буратіно: Ну яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?

Мальвіна: Якщо хочте, хлопчики, тіки в рот. Ето пожалуйста, ето можно. А поїбаться? Дома їбайтєсь.

Гурвінек: У! Жадна сука…

Гурвінек і Буратіно киряють. З ванни доноситься щасливий і дурний регіт Червоної Шапочки та звуки води.

Гурвінек(неприємно отригуючись): Я одну тьолку кадата знал, така красіва тьолка. Ну, в неї, понімаєш, тіки тєло красівоє, більше ніхуя нема, мозгі совсєм отсутствуют. Вона встрічалась з парнєм, такий хароший парніша! Он мєчтал, шо він колись піде в армію, а вона буде його ждать. І от приходять вони в бєсєдку, а вона йому і каже: «А тепер їби мєня». А він їй: «Как ето?» А она говоріт йому: «От січас я тобі покажу, как ето». І нє он її, а вона його сама ви­їбла! Ну, значіт, він їй целку зламав, і йому понравілось. А вона лежить і каже: «А тепер пішов нахуй». А він каже: «Как ето?» От жалко па­цана...

Буратіно: Разні случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. Отак і сиджу всьо время. А она, сука, подойдьот сзаду, рукі на плечі положит і гладіт, і гладіт. А я їй: «Шо ти, стерво, мене гладіш? Шо я тобі — кіт?» І по їбальніку її зразу, на! (вздихає) Любіла мєня!..

Мальвіна: От нє люблю, када мужики таке пиздять. І та любіла, і та хуєла. Та подивіться на себе, кому ви нужні?

Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вікінг, адєтий в кожаноє пальто, надіте на кожаний піджак. На руках у Нєзнайки золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей.

Мальвіна(сама до себе): Ето піздєц!

Слідом за Нєзнайкою іде Сінєглазка. Під очима у неї бланжі. Сама вона п’яна, розкована, смердюча і нікому не нужна, крім Нєзнайки.

Сінєглазка: Здраствуйтє, рєбята! Я вам поїбаться прінєсла...