Читати книгу - "Ми були брехунами"

родина. — Мамине обличчя напружилося. — Але склалося інакше. Це не означає, що я не заслуговую на цей будинок.

— Міррен та її брати і сестри могли б скористатися нашими кімнатами.

— Це мій будинок. Ти ж не будеш очікувати, що я віддам його Бесс лише тому, що в неї забагато дітей, і тому, що вона пішла від чоловіка. Ти ж не вважаєш, що це нормально, якщо вона просто вирве його в мене. Це наш дім, Кейденс. Ми маємо дбати про себе.

— Ти взагалі себе чуєш? — крикнула я у відповідь. — У тебе є трастовий фонд!

— А це тут до чого?

— У деяких людей взагалі нічого немає. А у нас є все. Єдиною з нас, хто витрачав гроші на благодійність, була бабуся. Тепер її нема, і все, що вас хвилює, — це її перли, і прикраси, і нерухомість. Ніхто не намагається вкласти її гроші в добро. Ніхто не намагається зробити світ кращим.

Мама встала.

— Ти сповнена зневаги, так? Думаєш, що розумієш життя набагато краще за мене. Я чула, що каже Ґет. Чула, як ти ковтаєш кожне його слово, ніби ложку морозива. Але ти не сплачувала рахунків, не будувала власної родини, не мала майна, не бачила світу. Ти навіть не знаєш, про що говориш, але тільки те й робиш, що судиш усіх.

— Ти руйнуєш цю родину лише тому, що вважаєш, наче заслуговуєш на найкращий будинок.

Мама підійшла до сходів.

— Завтра ти повернешся в Клермонт. Розкажеш дідусеві, як любиш Уїндермір. Запевниш, що хочеш, аби твої діти проводили там літні канікули. Ти скажеш йому це.

— Ні. Ти мусиш усе пояснити йому. Заявити йому, щоб припинив маніпулювати вами. Він поводиться так лише тому, що сумує за бабусею. Хіба ти не можеш йому допомогти? Або знайти роботу, щоб не залежати від його грошей? Або віддати будинок Бесс?

— Слухай мене уважно, дівчинко… — Мамин голос відлунював сталлю. — Ти підеш і поговориш з дідусем про Уїндермір, інакше я відправлю тебе до тата в Колорадо до кінця літа. Клянуся, я зроблю це завтра. Щонайперше — відвезу тебе в аеропорт. І більше ти не побачиш свого хлопця. Ясно тобі?

Ось я й піймалася.

Вона знала про нас із Ґетом. І вона могла відібрати його в мене. І відібрала б.

Я була закохана.

Я пообіцяла виконати все, що вона попросить.

Коли я сказала дідусеві, як обожнюю Уїндермір, він усміхнувся і запевнив, що одного дня в мене народяться прекрасні діти. Ще він додав, що у Бесс загребущі руки, а він навіть не збирався віддавати їй наш будинок. Але згодом Міррен повідомила, що він обіцяв Уїндермір Бесс. «Я подбаю про тебе, — сказав він. — Дай мені лише трохи часу влаштувати так, щоб Пенні не втручалася».

64

МИ З ҐЕТОМ ходили на тенісний корт увечері, за пару днів до того, як я полаялася з мамою. Ми мовчки кидали м’ячик Принцу Філіпу та Фатімі.

Нарешті Ґет заговорив:

— Ти помічала, що Гарріс ніколи не називає мене на ім’я?

— Ні.

— Він звертається до мене «молодий чоловіче». Типу: «Як минув шкільний рік, молодий чоловіче?»

— Чому так?

— Тому що, коли він назве мене «Ґет», для нього це означатиме: «Як минув твій шкільний рік, індійський хлопче, чий індійський дядько живе в гріху з моєю чистою білою донькою? Індійський хлопче, якого я застукав, коли він цілувався з моєю безцінною Кейденс?»

— Думаєш, він має це на увазі?

— Він терпіти мене не може, — запевнив Ґет. — У глибині душі. Можливо, я подобаюся йому як людина, можливо, йому навіть подобається Ед, але він не може вимовити мого імені й не може поглянути мені у вічі.

Так воно й було. Тепер, коли він це сказав, мені це стало очевидно.

— Я не кажу, що він хоче бути з тих, хто визнає лише білих, — продовжував Ґет. — Він знає, що не повинен бути такою людиною. Він — демократ, він голосував за Обаму, — але це не означає, що йому комфортно, коли люди з іншим кольором шкіри стають членами його бездоганної родини. — Ґет похитав головою. — Він нещирий з нами. Йому не подобається те, що Керрі з нами. Він не називає Еда «Ед». Він кличе його «сер». І він не марнує жодного шансу, аби продемонструвати мені, що я аутсайдер. — Ґет погладив м’які собачі вуха Фатіми. — Ти бачила, як він поводився на горищі. Він хоче, щоб я тримався якнайдалі від тебе.

Я сприйняла поведінку дідуся інакше. Я вважала, що він був спантеличений тим, що побачив нас. Але зараз несподівано я зрозуміла, що сталося. «Обережно, молодий чоловіче! — сказав тоді дідусь. — Голова. Ви можете забитися». Це була погроза.

— А ти знаєш, що мій дядько восени освідчився Керрі? — спитав Ґет.

Я похитала головою.

— Вони разом уже майже дев’ять років. Для Вілла і Джонні він як тато. Він став на коліна й освідчився Кейді. Покликав нас трьох і мою маму. Прикрасив квартиру свічками й трояндами. Ми всі вдяглися в біле і принесли їжу з того великого італійського ресторану, який так подобається Керрі. Він увімкнув Моцарта на стереосистемі. Ми з Джонні постійно запитували: «Через що весь цей клопіт? Адже вона живе з тобою, чувак». Проте він хвилювався. Він купив обручку з діамантом. Ну, менш із тим, вона прийшла додому, і ми вчотирьох заховалися в кімнаті Вілла, лишивши їх наодинці. Ми планували вибігти звідти із привітаннями, але Керрі сказала «ні».

— Я думала, що вони просто не бачать сенсу одружуватися.

— Ед бачить. Керрі ж не хоче жертвувати своїм тупим спадком.

— Вона навіть не говорила з дідусем.

— Ось у чому річ. Усі завжди радяться з Гаррісом про все. Нащо дорослій жінці просити в батька дозволу на весілля?

— Дідусь би її не зупинив.

— Ні, — погодився Ґет. — Але ще тоді, коли Керрі вперше приїхала з Едом, Гарріс чітко дав зрозуміти, що всі гроші, які їй призначалися, зникнуть, якщо вона вийде за нього. Суть у тому, що Гаррісу не подобається Едів колір шкіри. Він расистський покидьок, та й Тіппер була такою самою. Так, я люблю їх обох з багатьох причин, і було більш ніж щедро з їхнього боку дозволяти мені приїздити сюди щоліта. Мені хочеться думати, що Гарріс справді не усвідомлює, чому саме йому не подобається мій дядько, але він не любить його достатньо, аби не позбавити спадку найстаршу доньку.

Ґет зітхнув. Я любила форму його підборіддя, дірку на футболці, записки, які він мені писав, те, як працював його розум, рухи, які він робив руками, коли говорив. Тоді мені здавалося, що я повністю вивчила його.

Я нахилилася і поцілувала його. У цьому досі була якась магія — я цілую його, а він цілує