Читати книгу - "Розмір має значення"

в гості і сказати: здрастуйте, я приїхав з Києва і буду у вас жити? А як же решта зв’язків? За що я вам гроші плачу?

Старий одразу заканючив:

- Ну чому ви такий невдячний? Я всі ноги розбив, ходячи містом, а ви…

- Хто він?

- О, це дуже відома людина.

- Цар Давид?

- Салман Каганович.

Це ім’я нічого мені не сказало.

- Хто такий цей ваш Каганович? Політик? Співак?

- Бандит, - розвів руками Фіма. - Бандит, і все. Професійний бандит.

- Господи, а з чого ж він живе? - наскільки я знав, показники злочинності в Ізраїлі не могли дати поживи навіть одному професійному злодію на всю країну.

- Ой! Я вас умоляю. Вони всі вже давно отримують гроші від Мосаду. А цей, здається ще й від поліції. Якби нам весь час не доводили, що існує бандитизм, хто б голосував за всі ці грандіозні цифри на утримання спецслужб?

А що, схоже на правду.

- Ви тут мені баки не забивайте, а розкажіть, як вийти на Кагановича. Що я його, за штани на вулиці ловитиму?

- Я пока не знаю, там кругом охорона. Але завтра мені повинні дати наводку на синагогу, - спробував захищатися мій господар.

- Синагогу я знайшов сам. Без вас.

Фіма просто-таки упав на стілець. Неначе йому спаралізувало ноги.

- Ви-и-и? Ви знайшли синагогу?

- Знайшов, - підтвердив я не без пихи. - Марсіаністська синагога біля самісінької квартири.

- Марсіаністська? Цорес

[9]! Мені давно треба було здогадатися. Якщо його не знають пристойні люди, значить він з їхнього цього міжгалактичного макес [10]. Що тут удівляться, що вони підкинули вам цю дрянь.

- Яку дрянь? - я трохи здивувався.

- Яд

[11].

Здається, як на суперагента я задовго збирав думки докупи. Але для українського бізнесмена Мамая трохи замислитись було нешкідливо.

- Це та штучка, яку ви поклали до холодильника? - перепитав я обережно. - Якийсь марсіаністський ритуал?

- Марсіаністський?… - Фіма засмучено похитав головою. - Ой, який наївний гой! Ви так не зробите бізнес у нашій країні. Взять у незнакомця сувенір і не понять, що там може буть мікрофон і передатчик.

- Для чого?

Фіма гучно зітхнув:

- Тепер я знаю, чому поляки заробляють на вас тридцять процентов.

- Зачекайте. Ви хочете сказати, що в цій указці заховано мікрофон? Мені ж її подарували в синагозі!

- І що, цей подарунок сам по собі вас не здивував?

Чесно сказати, для нашої християнської традиції такі фокуси виглядають дивно. Хоча…

- А навіщо ж ви поклали її до холодильника?

Фіма зовсім засмутився.

- Плакали мої грошики з цим гоєм. Ви що, думаєте, у мене в квартирі десь є лучша звукоізоляція?

- Ішечка! - радісно гукнув я в автомат зв’язку. - Здається, знайшовся хороший варіант. Синагога невеличка, але це навіть добре. Наше прізвище не загубиться у списку спонсорів. А ребе - такий приємний чоловік! Ти знаєш, він навіть обіцяє справжню золоту табличку перед самим входом… Ні, не позолочену, а справжню, золоту…

Дерев’яна указка, задля якої я, власне, і старався, лежала в кишені так, щоб вони могли почути кожне моє слово. Хто «вони», спитаєте ви? А ті, хто підкинув мені подарунка із вбудованим мікрофоном. Чи ви гадаєте, що ребе прослуховує усіх своїх гостей? Ні. В моїй кишені лежить доказ, що справа просувається у вірному напрямку. Жоден терорист у світі не працює без компаньйонів. І вони можуть маскуватися під релігійних діячів, банкірів або місцевих мафіозі, але для того й існують суперагенти! Ми витягнемо на світ Божий цих брудних щурів, у які б темні нори вони не сховалися.

Моє перевтілення у звичайного бізнесмена з України було настільки майстерним, що в синагозі я довірливо взяв презент з мікрофоном. Але справжній суперагент вміє вчасно зняти машкару. І тепер я використаю дарунок данайців проти самих данайців. Як вам така поправка до Святого Письма?

- Я домовився зустрітися з одним спонсором. Розпитаю, що там і як… Так, буду обережний. Цілую тебе.

Підтримавши у такий спосіб легенду, я повернувся додому, акуратно, без зайвого шуму поклав мікрофон до холодильника і одразу взявся писати запит до Києва про «відому людину» Кагановича. Отепер я вже точно буду знати, що він їсть на обід.

Ну, а ми, суперагенти, теж маємо право пообідати, точніше, вже повечеряти, а також трохи поспати. Особливо під час вимушеної паузи, пов’язаної із завершенням шабату в місцевого населення та очікуванням на відповідь з Києва.

Сон був міцним і цілющим. Але головним його результатом стала відповідь київських колег, у яких на Салмана Кагановича знайшлося величеньке досьє. Народжений у Ізраїлі і наречений Соломоном на честь старозаповітного царя, він спочатку нічим не відрізнявся від своїх однолітків. Закінчив музичне училище, грав по ресторанах, аж раптом у віці двадцять одного року виїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів. І мало йому було просто виїхати. Юний Соломон раптом вирішив перейти у магометанство, що йому легко вдалося попри традиційне неприйняття братніми народами один одного. Так народився новий правовірний - Салман. Спочатку він працював за фахом - керівником особистого оркестру міністра надр і копалень Еміратів, потім його ж таки, тобто міністра, радником, а невдовзі зовсім несподівано був посаджений на лаву підсудних за звинуваченням у шпигунстві на користь Ізраїлю.

Процес тривав два роки, і врешті-решт хлопця обміняли на арабського шпигуна, заарештованого в Ізраїлі. Здавалося б, зразковий початок біографії для майбутнього керівника Мосаду. Але за деякий час після звільнення з арабського полону Салман з’явився на посаді керівника зведеного оркестру силових структур Ізраїлю. До речі, непоганий оркестр, я чув кілька речей у його виконанні. Два роки роботи на посаді музичного керівника дали хлопцеві поштовх у подальшій кар’єрі, та такий сильний, що він опинився під слідством і сів до в’язниці за шпигунство вже на користь Об’єднаних Арабських Еміратів. З оголошених десяти років попри зразкову поведінку відсидіти довелося сім - шпигунів неохоче звільняють достроково.

Однак після звільнення Салман у якийсь спосіб зумів-таки влаштуватися на відповідальну посаду - директором будинку прийомів міністерства закордонних справ Ізраїлю. Тут уже справи пішли веселіше, і невдовзі наш герой отримує пропозицію стати радником султана Брунею та урочисто відбуває до свого правителя на службу. Кілька років роботи в цій екзотичній країні навіть дозволяють йому стати керівником султанової адміністрації, а потім знову сісти до тюрми за звичним уже звинуваченням у шпигунстві. Визволяти Салмана приватним літаком летить особисто прем’єр-міністр Данії. Впливовий європейський політик досягає свого -