Читати книгу - "Золотий дім"

148
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 114
Перейти на сторінку:
санкціонованого кохання, і мені здається, що вони могли б утішитися, знайшовши книжку — наче подарунок від міста в цей особливий для них день, або книжка могла б утішитися, знайшовши їх. Спочатку я просто залишала книжки. Купувала собі нову, а стару залишила. Я завжди тримаю тільки сім книжок. Але потім виявила, що хтось залишає книжки там, де я раніше клала свої, і подумала: це для мене. Тож тепер я поповнюю свою бібліотеку випадковими подарунками від незнайомців і ніколи не знаю, яку книжку читатиму наступною, я чекаю, коли бездомні книжки покличуть мене: гей, читачко, ти моя. Я більше не обираю, що мені читати. Я просто блукаю відкинутими історіями цього міста.

Він стояв у проймі дверей — несмілий, з винуватим виглядом. Вона говорила, не відриваючи очей від сторінки. Він сів поруч, притулившись спиною до стіни. Вона похилилася до нього, зовсім трішки, так, що їхні плечі доторкнулися. Перехрещеними руками вона трималася за плечі. Випрямивши один палець, торкнулася його руки.

— Якби ти курив, — сказала вона, — ми мали б хоч щось спільне.

Перехід.

— Наступний день, — каже він. Нині наступний день, день у теперішньому часі. — Ось і ми наступного дня, — додає. — Завтра, один із двох неможливих днів. Оце ми і тепер є завтра.

— Я вільний дух, — озивається вона, зневажливо вигинаючи губи, що ніби говорять: подумаєш. — Зате ти весь скутий ланцюгами. У тобі промовляють внутрішні голоси, але ти їх не слухаєш, киплять емоції, але ти їх тамуєш, тобі сняться бентежні сни, а ти ними легковажиш.

— Мені ніколи не сняться сни, — заперечує він, — тільки іноді, іншою мовою, у техніколорі, але вони завжди спокійні. Хвилясте море, величні Гімалаї, мати, що до мене всміхається, і зеленоокі тигри.

— Я чую тебе, — мовила вона. — Коли ти не хропиш, то часто підвиваєш, але це більше нагадує сову, ніж вовка. І постогнуєш: А-я… а-я… а-я… Це звучить, наче питання. Саме те питання, на яке ти не можеш відповісти.

Вони прогулюються по Бовері-стріт, а тротуар і проїзна частина навколо вщент розкопані через дорожні роботи. Починає стугоніти відбійний молоток, який заглушує всі слова. Він повертається до неї й мовчки рухає губами — насправді нічого не говорить, лише відкриває й закриває рота. На хвилину молоток замовкає.

— Така моя відповідь, — закінчує він.

Перехід.

Вони кохаються. Усе ще триває завтра, день ще не закінчився, але обоє набралися охоти й не бачать причин чекати, доки стемніє. Обоє, однак, заплющують очі. Секс має в собі багато самотніх вимірів, навіть коли поруч присутня інша людина, яку ти кохаєш і хочеш удоволити. А бачити іншого вже не потрібно, коли коханці досконало пізнали свої улюблені прийоми. Їхні тіла вже опанували науку одне про одного, й кожне навчається рухатися, пристосовуючись до природних рухів іншого. Їхні уста знають, як взаємно віднайтися. Руки знають, що їм чинити. Не існує гострих країв: їхнє любовне злиття вже вигладилося.

Найчастіше все відбувається так само — зазвичай з’являється одна перепона. Йому складно досягати ерекції й утримувати її. Кохана видається йому надзвичайно привабливою, і він так само запевняє її в цьому при кожній невдачі, кожній утраті пружності, а вона приймає це й обіймає його. Іноді на якусь хвильку він досягає успіху й намагається увійти в неї, але в момент проникнення знову м’якне й лише тицяється млявим органом у її сором. У цьому нема нічого страшного, бо вони знайшли вже чимало способів досягти свого. Її тягне до нього так сильно, що вже від першого доторку вона наближається до вершини, і так от, за допомогою доторків і поцілунків, допомагаючи собі вторинними органами (руки, губи, язик) він доводить її до оргазму, поки вона не заходиться сміхом у знесиленому блаженстві. Її насолода стає його власною і часто йому навіть немає потреби досягати сім’явиверження. Він задовольняється тим, що задовольняє її.

З часом вони стають сміливішими, дещо жорсткішими одне з одним, і обом це справляє немалу приємність. Вона думає, хоч не говорить цього вголос, що клопіт із молодими чоловіками зазвичай полягає в тому, що вони тверднуть відразу й доволі часто, але з огляду на брак витримки, самоконтролю чи тактовності закінчують через дві хвилини. Довгі години любовних утіх несуть незрівнянно більшу насолоду. І ось що вона каже, після довгих вагань: Ми наче дві жінки. Це таке безпечне, таке розкуте відчуття — і одне, й друге. Друге завдяки першому.

Маєш. Вона це сказала. Це прозвучало. Він лежить на спині, втупивши очі в стелю. Довгий час не озивається. А тоді:

Так, каже він.

Знову довге мовчання.

Що — так, тихо питає вона; її рука лежить на його грудях і пестить його пальцями.

Так, промовив він. Я думаю про це. Я багато про це думаю.

Флешбек. Кругове витіснення.

Це рік, коли Майкл Джексон грав у Бомбеї. Мумбаї. Бомбеї. У теленовинах чоловіки в рожевих і шафранових тюрбанах в аеропорту ошаліло дриґаються під акомпанемент дголів. Великий транспарант, повішений у залі прильотів, кричить: НАМАСТЕ МАЙКЛЕ НАМАСТЕ ВІД КЕРІВНИЦТВА АЕРОПОРТІВ ІНДІЇ. І МДж у чорному капелюсі й червоній куртці із золотими ґудзиками, що аплодує танцюристам. Індіє, ти моя особлива любов, говорить він. Нехай завжди благословляє тебе Господь. Дванадцятирічний хлопчик Д у своїй кімнаті, дивиться новини, вчиться місячної ходи, ворушить губами слова знаменитих пісень, він знає їх усі напам’ять, кожен рядочок. Оце так день! А наступного ранку він сидить в автівці, якою водій везе його до школи. Вони спускаються з пагорба на Марін-Драйв і біля пляжу Човпатті потрапляють у затор. І раптом — він, сам МДж крокує між знерухомілих автомобілів! Обоже обоже обоже обоже обоже. Але ні, звичайно ж, це не Майкл Джексон. Це гіджра. Гіджра під виглядом величезного Майкла в Майкловому чорному капелюсі й червоній куртці із золотими ґудзиками. З їхньою дешевою імітацією. Як ти смієш. Зніми це все. Воно не твоє. Тримаючись правою рукою криси капелюха, гіджра крутить піруети серед застряглих у заторі машин, а іншою вхопив вхопила вхопило себе за пах. З бувалого в бувальцях бумбокса гіджри лунає «Bad», а гіджра з вибіленим лицем і нафарбованими губами ворушить губами в такт пісні. Це просто гидко. Це просто чарівно. Це просто жахливо. Як таке можна дозволити? Гіджра вже прямо біля вікна його машини, машини юного мілорда, що прямує до Кафедральної школи, потанцюй зі мною, паничу, потанцюй зі мною. Кричить прямо в шибу, притуливши губи до скла. Гато, гато, кричить водій, вимахуючи рукою,

1 ... 30 31 32 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий дім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Золотий дім"