Читати книгу - "Дворіччя. Книга українця"

А Ленор до оксамиту, що окреслила пітьма, Вже не схилиться! Дарма! І здалося — плив незримо дим з кадила Серафима, Що проходив по світлиці тихим кроком крадькома. Крикнув я: «Слабка людино! Це Господь послав хвилину Забуття від мук невпинних, що Ленор взяла Пітьма! Пий же забуття — про неї пам’ять забере Пітьма!» Ворон прокричав: — Дарма! «О пророче! Зла появо! — Ти ж пророк, хоч би й диявол! Чи послав тебе Спокусник, чи зі свого виру Тьма Вивергнула ураганом самотою в світ незнаний, В хижу, жахом вічним гнаний, — викрий правду, чи зніма Хоч бальзам у Галаадах біль з душі, чи не зніма?» Ворон прокричав: — Дарма! «О пророче! Зла появо! — Ти ж пророк, хоч би й диявол! Заклинаю небесами, Богом, що над усіма, — Серцю в розпачу лещатах мусиш, мусиш ти сказати, Чи в Едемі хоч обняти є надія, чи нема, Осяйну Ленор обняти є надія, чи нема?» Ворон прокричав: — Дарма! Скинувсь я — «Ворожа птахо! З словом цим з-під мого даху Щезни геть у люту бурю, де Плутонова Пітьма! Геть неси і тінь потворну, і оману лихотворну, Вийми з серця дзьоб свій чорний! Місця тут тобі нема! Поверни мою самотність, — місця тут тобі нема!» Ворон прокричав: — Дарма! І маячить перед зором чорний Ворон, чорний Ворон На Паллади білім бюсті, душу в розпачі трима. І подібний погляд має тільки демон, що дрімає, Світло лампи вирізняє тінь, чорнішу, ніж Пітьма, Й душу визволити з тіні, чорної, немов Пітьма, Не спромога вже — дарма!

Цей текст «Ворона» Едгара По українською мовою з’явився вперше в лютому 1972 року в львівському журналі «Жовтень». Автор перекладу — Анатолій Онишко. Це ім’я тоді мало хто знав. Анатолій Васильович народився 6 серпня 1940 року у Стрию на Львівщині. По закінченні Дрогобицького нафтового технікуму довгі роки працював на різних «непоетичних» посадах — від помічника бурильника до інженера на хіміко-металургійних виробництвах. Перекладати почав наприкінці 1950-х років. У 1977 році заочно закінчив романо-германське відділення філологічного факультету Львівського університету. Перекладав з польської, білоруської, німецької, англійської та іспанської мов. У 2005 році нагороджений Премією імені Василя Стефаника. Помер 26 липня 2006 в Калуші.

Переклад Анатолія Онишка знаменитої поезії геніального Едгара По прекрасно демонструє, як магічно українська мова передає трагічно-містичне світовідчуття американця! В оригіналі ворон повторює рефрен — «Nevermore» (дослівно — «більше ніколи»). Мережковський перекладає цей рефрен — «Никогда». Інші російські перекладачі, розуміючи, що чорна птаха ніколи не вимовить цього російського слова, залишали слово оригіналу без змін. Наприклад: Не терзай, не рви мне сердца, прочь, умнися на просторі Каркнул ворон: «Nevermore».

Анатолій Онишко (єдиний з українських перекладачів) знайшов в нашій чарівній мові дуже підходяще для ворона коротке слово «дарма». І з цим словом вірш зазвучав прекрасно!

Серцем чую, що це звучне слово Анатолій Васильович підгледів у знаменитому Шевченковому триптисі — «Доля», «Муза», «Слава»:

...Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.

...Майже десять років писав у Луцьку невеличку поему «Мій Ворон» Кость Шишко. Починається вона так:

У глуху північну пору скрізь стояв гнітючий морок. Хтось постукався знадвору, причаївшись за вікном, і прокаркав: «Неверморе не вернеш, що втратив вчора...»

А потім Ворон каже Костю Шишку й такі слова:

Хто піддатливий, як глина, мало схожий на людину. Треба бути чоловіком, а не колом на воді...

А як звучать українською деякі біблійні тексти!

Ось візьмемо псалми Давидові, написані, за легендою, за тисячу літ до Різдва Христового. Перший псалом Іван Огієнко переклав так:

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім